Правові наслідки реорганізації морських портів

У статті висвітлюються положення Закону “Про морські порти України” та інших законодавчих актів щодо реорганізації юридичних осіб. Найімовірнішою формою реорганізації (реструктуризації) державних підприємств – морських портів автор вважає їхній поділ. У публікації також розглядається можливий порядок здійснення такого поділу та його юридичні наслідки.

17.05.2012 р. був прийнятий Закон України «Про морські порти України» (далі-Закон), який 13.06.2012 р. був опублікований в газеті «Голос Украї­ни» № 107 та згідно з пунктом 1 роз­ділу VI «Прикінцеві положення» набе­ре чинності 13.06.2013 року.

Відповідно до визначення, яке міс­титься в Законі, морський порт – це територія та акваторія, обладнані для здійснення відповідної господарської діяльності, а не державне підприєм­ство (як це передбачено у чинній на цей час редакції Кодексу торговельно­го мореплавства України). Інакше ка­жучи, морський порт замість суб’єкта діяльності буде об’єктом діяльності.

Логічним висновком вищевказа­ної концепції, закріпленої в Законі, є висновок про те, що існуючі мор­ські порти підлягають реорганізації як юридичні особи, а їхнє майно – пе­редачі у повне господарське відання державному підприємству «Адміні­страція морських портів» (у частині стратегічних об’єктів портової інф­раструктури) і державним підпри­ємствам та/або акціонерним това­риствам, створеним на базі єдиних майнових комплексів (за винятком стратегічних об’єктів портової інфра­структури), які можуть бути виділені в окремі підприємства і здійснювати повноцінну господарську діяльність.

Цей висновок підтверджується по­ложеннями пункту 6 розділу VI «При­кінцеві положення» Закону, в яких закріплено доручення Кабінету Міністрів України протягом 10 місяців з дня опублікування цього Закону провести підготовчі дії, необхідні для здійснення реорганізації державних підприємств – морських портів, та здійснити її.

Аналізуючи положення частини 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі-ГК України), частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та частини 1 стат­ті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­них осіб – підприємців», вбачається, що найімовірнішою формою реорга­нізації державних підприємств – мор­ських портів є поділ за рішенням влас­ника (власників) чи уповноважених ним органів.

У результаті поділу державного під­приємства – морського порту буде створено дві чи декілька юридичних осіб – державних підприємств, між якими буде розподілено майно, на­лежне морському порту, як вбачається за доцільне, враховуючи необхідність збереження єдиних майнових комп­лексів, до складу яких входять усі види майна, призначеного для їх діяльнос­ті, що технологічно забезпечують за­вершений цикл надання послуг.

З урахуванням положень частини 1 статті 107 ЦК України кредитори дер­жавного підприємства – морського порту, що припиняється, можуть ви­магати від цієї юридичної особи ви­конання зобов’язань якої не забезпе­чено, припинення або дострокового виконання зобов’язання, або забезпе­чення виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень частини 2 статті 104 ЦК України та частини 2 статті 33 Закону України «Про держав­ну реєстрацію юридичних осіб та фі­зичних осіб – підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реє­стру запису про її припинення.

З огляду на викладене, а також бе­ручи до уваги положення частини З статті 205 ГК України та статті 609 ЦК України вбачається те, що внесення до єдиного державного реєстру за­пису щодо припинення державного підприємства – морського порту в ре­зультаті його реорганізації шляхом його поділу є підставою для припи­нення зобов’язання, якщо не допус­кається правонаступництво за цим зобов’язанням.

Логічно припустити те, що в резуль­таті реструктуризації державних під­приємств – морських портів шляхом їх поділу будуть визначені їх правонас­тупники, до яких перейдуть права та/ або обов’язки за чинними на момент їх передачі зобов’язаннями.

У будь-якому випадку виконання зобов’язань морського порту не буде здійснюватися за рахунок майна, яке відповідно до Закону не підлягає при­ватизації та/або відчуженню у будь-який інший спосіб, а саме стратегіч­них об’єктів портової шфраструктури,

«ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ МАЄ БУТИ ЗДІЙСНЕНО ПРАВОНАСТУПНИКОМ РЕОРГАНІЗОВАНОГО ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА – МОРСЬКОГО ПОРТУ, НА ЯКОГО ЗГІДНО З РОЗПОДІЛЬЧИМ БАЛАНСОМ БУДЕ ПОКЛАДЕНО ВІДПОВІДНИЙ ОБОВ’ЯЗОК»

до яких відносяться об’єкти державної власності – гідротехнічні споруди, об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден.

На території існуючих морських портів здійснює господарську діяльність багато суб’єктів господарювання, зокрема, але не виключио: стивідори, перевізники, експедитори, які мають договірні відносини з державними підприємствами – морськими портами, змістом яких є надання послуг та/або виконання робіт за плату, а отже, усі вони зіткнуться із ситуацією зміни суб’єктного складу у зобов’язанні на стороні морського порту, який буде реструктуризовано шляхом поділу.

Розглянемо правові наслідки реструктуризації державного підприємства – морський порт на прикладі договору про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників, застосування якого досить поширене у сфері діяльності морських портів.

Договір про спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників з метою отримання прибутку чи досягнення іншої цілі є дуже зручною та прибутковою для держави формою керування та використання державної власності, оскільки у більшості таких договорів передбачена умова, згідно з якою незалежно від результатів господарської діяльності Порт отримує встановлений договором гарантований мінімум доходу.

Договір про спільну діяльність відрізняється від інших договорів тим, що в результаті його виконання спільною діяльністю учасників може створюватися нове майно, правовий статус якого згідно з частиною 2 стат­ті 1131 ЦК України має бути визначе­ний у цьому договорі.

У випадку якщо таке майно буде створено внаслідок спільної діяль­ності з державним підприємством – морський порт, під час реорганізації останнього постане питання щодо ви­значення правонаступника. Якщо ж правонаступники не будуть визначе­ні, це може призвести до того, що по­діл майна, яке є у спільній власності учасників (саме такий правовий ста­тус вбачається найімовірнішим щодо новоствореного майна в результаті спільної діяльності), і спільних прав вимоги, які виникли в них, має бути здійснений у порядку, встановлено­му ЦК України, а саме – майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвлас­никами за домовленістю між ними. При цьому договір про поділ нерухо­мого майна, що є у спільній частко­вій власності, укладається в письмо­вій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Дещо схожа ситуація станеться й у відношенні договорів про надання послуг чи виконання робіт, за якими особа, якій морський порт надає послуги чи виконує роботи, сплатила на користь останнього аванс.

Виконання зобов’язання має бути здійснено правонаступником реорга­нізованого державного підприємства – морського порту, на якого згідно з роз­подільчим балансом буде покладено відповідний обов’язок. Проте такому правонаступнику також мають бути передані активи морського порту, за допомогою яких будуть надані послу­ги, виконані роботи. У випадку якщо активи необхідні для належного ви­конання робіт та/або надання послуг не будуть передані правонаступнику морського порту це призведе до необ­хідності звертатися для захисту пору­шених прав до суду з позовом щодо розірвання договору та стягнення збитків.

Підсумовуючи викладене, зазначи­мо, що реструктуризація державного підприємства – морського порту є до­сить складною юридичною процеду­рою, усі аспекти та особливості якої не можуть та й не повинні бути опи­сані у форматі інформаційного лис­та, головною метою якого є своєчас­не висвітлення питання, яке, якщо вже не постало, то постане перед ба­гатьма суб’єктами господарювання, які, здійснюючи господарську діяльність, мають договірні та недоговірні зобов’язання з державними підприємствами – морськими портами задля їх інформаційної обізнаності з урахуванням питань, висвітлених у цьому інформаційному листі вбачається за необхідне детальніше визначити правові наслідки реструктуризації морських портів у частині:

• виконання та/або припинення зобов’язань, які на момент реструктуризації морського порту (насамперед договірнних бо їх частка значно перевищує інші);
• поділу майна, яке згідно з чинним законодавством та умовами, укладеними договорами, належить на праві спільної власності, у тому числі морському порту або розпорядження ним іншим чином.

Автор: М. Селіванов

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 49. – С. 25 – 26.