Інкотермс 2010. Поки що обійшлися без революцій

В cтатье раскрывается история ИНКОТЕРМС (International commertial terms) и украинские реалии применения ИНКОТЕРМС. Автором также рассматривается законопроект “О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины”относительно определения условий поставок”.

З 1 січня поточного року у світі почали діяти прийняті Між­народною торговою палатою (далі – МТП) правила з викорис­тання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інко­термс 2010. Безперечно, для МТП це стало черговим кроком назу­стріч світовому бізнесу загалом і світовій торгівлі зокрема. Адже із початком глобалізаідиних про­цесів світова інтегрована еконо­міка забезпечила підприємствам широкий доступ до різних рин­ків, а відтак торгівля різними гру­пами товарів на світових ринках підвищилася у рази. Це, безпере­чно, позитив для світового біз­несу. Але будь-яка позитивна тен­денція, у своєму арсеналі має й низку негативних рис, головна з яких полягає у складності проті­кання міжнародних торгових від­носин, обов’язковим атрибутом яких є виникнення різного роду непорозумінь, суперечок та спо­рів, спричинених неналежним укладанням договорів купівлі-продажу, перевезення, страху­вання тощо.

При розробці (юних правші Інкотермс зусилля МТП були спрямовані саме на подолання подібного роду труднощів. Поси­лаючись, власне, на самі правила Інкотермс у своїх договорах купівлі-продажу торговці чітко визначають відповідні обов’язки сторін та зменшує ризик юри­дичних ускладнень.

Трохи історії

Самі правила Інкотермс (International commercial terms -англ.) мають довготривалу істо­рію існування – з 1936 року. Перші зміни до правил після їх введення в дію були внесені через 20 років – у 1957 році. Подальші зміни та доповнення здійснюва­лися у 1967,1976,1980,1990 та 2000 роках відповідно. Остан­нім часом можна почути із пові­домлень ЗМІ, на телебаченні та радіо, що правила Інкотермс змінюються кожні десять років. Однак слід підкреслити, що така думка є хибною, адже прийняття останніх редакцій правил із 10 річним інтервалом – випадко­вість і не більше того. Міжна­родна торгова палата не ставить за мету вносити зміни до правил Інкотермс кожні 10 років. Поді­бні зміни відбуваються тільки тоді, коли цього вимагає розви­ток міжнародної торгівлі, а тому не можна вважати, що, наприклад, чергові зміни до правил говельних відносин не можуть відбуватися у конкретні визна­чені терміни.

Українські реалії і обурення МТП

В Україні історія правил Інко­термс почалася у жовтні 1994 році із прийняття Указу Прези­дента № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпрета­ції комерційних термінів», яким пропонувалося застосовувати правила Інкотермс, у тому числі у зовнішньоекономічній діяль­ності. Відтоді правила Інкотермс в нашій державі почали публі­кувалися відкрито у офіційній пресі – «Урядовому кур’єрі». Без­перечно ми порушували автор­ські права Міжнародної тор­гової палати на цей продукт, адже поширення цих правил у всьому світі здійснюється офі­ційними каналами МТП, тобто, через Національні комітети МТП у вигляді офіційного видання.

Зайве казати, що подібна практика невдовзі призвела до сумних наслідків для нашої дер­жави. Європейці одразу пішли на радикальні кроки у резуль­таті чого Україна опинилась на узбіччі світової торгівлі, адже була буквально відсічена під важ ливої пової «нормативи», що ро:ь робляється МТП і значно допо­магає контрагентам вести свою бізнесову діяльність. Ми почали нещадно програвати арбітражні спори, в контрактах з україн­ськими контрагентами вітчиз­няне право перестало засто­совуватися. Цілком природно, що іноземні партнери уникали застосування контрактного права України, через потенційні ризики.

Однак час плине, а разом з ним змінюємося і ми. Пере­ломним моментом у цій дов­готривалій епопеї стало 19 травня 2011 року – день, коли Президент України підписав Указ який визнав такими, що втратили чинність Укази Пре­зидента від 4 жовтня 1994 року № 67 та від 1 липня 1995 року № 505, забезпечивши у такій спосіб введення в дію правил Інкотермс у редакції 2010 року в Україні. 26 травня Указ був опу­блікований в газеті «Урядовий кур’єр».

Неймовірні пригоди Інкотермс в Україні

В нашій державі застосу­вання правил Інкотермс передба­чено п. 4 ст. 265 Господарського кодексу (далі-ГКУ), п. 10 ст. 1 Митного кодексу, п. 2.19 ст. 2 ЗУ «Про державну підтримку сіль­педиторську діяльність», ст. 9 ЗУ «Про захист національного това­ровиробника від демпінгового імпорту» і ст. 14 ЗУ «Про застосу­вання спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», іншими відо­мчими нормативно-правовими актами. Суб’єкти господарської діяльності мають можливість укладати контракти, використо­вуючи при цьому правила Інко­термс будь якої редакції, узгодже­ної сторонами контракту, в тому числі і Правила ІСС з викорис­тання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі в редак­ції 2010 року, які почали засто­совуватися в світі з 01.01.2011 р.

В Листі Міністерство еконо­міки України № 4201-24/939 від 10.06.2011 р. «Щодо набрання чинності нової редакції Інко­термс 2010» зазначається, що згідно з пунктом 1.5 наказу Мінекономіки від 06.09.2001 р. № 201 «Про затвердження Поло­ження про форму зовнішньое­кономічних договорів (контр­актів)» базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг) визначаються відповідно до Між­народних правил інтерпретації комерційних термінів. Таким чином, а урахуванням чинного законодавства та нормативно правової бази в ході здійснення зовнішньоекономічної операції використання правил Інкотермс є обов’язковим.

З «внутрішніми договорами», або з договорами між резиден­тами, ситуація дещо інша, адже чинним законодавством України не передбачена відповідальність

учасників господарських відносин за невикористання правил Інкотермс в договорах, укладених між українськими суб’єктами господарської діяль­ності. Подібний висновок можна зробити, виходячи з припису абз. 1 п. 4 ст. 179 ГКУ, яким передбачено, що сторони можуть визначати зміст договору на основі віль­ного волевиявлення, коли сто­рони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать зако­нодавству.

Отже, сьогодні в Україні скла­лася доволі парадоксальна ситу­ація. З одного боку держава, виконавши зобов’язання щодо захисту авторських прав МТП на публікацію, поширення та про­даж правил Інкотермс, і, одно­часно зобов’язавши учасників українського ринку застосову­вати ці правила у своїй діяль­ності, поставила господарюю­чих суб’єктів та державні органи вилами!

Що робити у такій ситуації? Напевно, найпростішим спосо­бом виходу з тупику для суб’єктів ЗЕД є придбання офіційного видання «Інкотермс 2010. Пра­вила ІСС з використання термі­нів для внутрішньої та міжнарод­ної торгівлі», яке поширюється Асоціацією експортерів та імпор­терів «ЗЕД», що діє в інтересах Українського національного комітету міжнародної торго­вої палати (ICC Ukraine), адже чекати на появу правил Інко­термс у вільному доступі (публі­кація в «Урядовому кур’єрі», Інтернеті тощо) вже не варто. Та й переваги офіційного видання занадто очевидні – у випадку виникнення питань при мит­ному оформленні товарів і безпо­середнього з’ясування проблем із представниками митних органів дане видання, як доводить прак­тика, є єдиним документальним підтвердженням правоти експор­тера або імпортера відносно пра­вильності застосування термінів і правил Інкотермс 2010, включа­ючи питання визначення митної вартості імпортованих товарів. Також зазначене видання знадо­биться покупцеві або продавцеві для доказу правильності иідиг п’Шія па валові витрати іиїдлт кін приадвн’игпиі торговельної діяльності відповідно до правил Інкотермс 2010 при взаємодії з податковими органами та при підготовці й укладанні контракту з контрагентом будь-якої закор­донної країни. У випадку досяг­нення згоди між сторонами реко­мендується робити посилання в контракті на дане видання.

Очікуємо на зміни

Звичайно, державі необхідно виправляти ситуацію, що остан­німи роками склалася в Україні з використанням правил Інко­термс як у внутрішній, так і у зовнішній торгівлі. Принагідно нагадаємо, що у жодній євро­пейській державі правила Інко­термс не інкорпоровані у наці­ональне законодавство та не є обов’язковими до застосування, адже мають суто рекомендацій­ний характер. Певна річ, митні органи цих країн при митному оформленні товарі використову­ють правила Інкотермс, у тому числі для ведення митної, дер­жавної статистики, визначення митної вартості товарів, ціноут­воренні тощо. Жодних перепон! Сторони контракту можуть вико­ристовувати ці правила на влас­ний розсуд, без будь-яких вимог з боку державних органів. Більше того, вони вільні обирати будь-яку з численних редакцій правил, нехай навіть й правила Інкотермс 1936 року! В Україні ж митна служба «не пропустить» ваш контракт, якщо його укла­дено, скажімо, на умовах Інко­термс 1990 року. Адже Державна митна служба при оцінці мит­ної вартості товарів, допускає використання у зовнішньоеко­номічних договорах термінів Інкотермс нової та попередньої редакції (правила Інкотермс 2000). При цьому українські екс­портери та імпортери, уклада­ючи такий договір, мають чітко вказати, терміни якої редакції правил Інкотермс вони викорис­товують у своїх угодах.

Насамкінець

Наразі на розгляді Верхо­вної Ради знаходиться законо­проект № 9602 від 16.12.2011 року «Про внесення змін до дея­ких законодавчих актів України щодо визначення умов поставок» яким, зокрема, передбачено вне­сення змін до п’яти законів Укра­їни, які «мають справу» з прави­лами Інкотермс. Законопроект, зокрема, передбачає внесення змін до ч. 4. ст. 265 ГКУ, ч.І ст.6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про захист національного товаро-виробпика від демпінгового імпорту», ч. 8 ст. 14 ЗУ «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», п. 2.19 ст. 2 ЗУ «Про державну під­тримку сільського господар­ства України», абз. 2 ч. З ст. 8 ЗУ «Про транспортно-експедитор­ську діяльність». Наразі триває робота над приведенням у від­повідність з Указом Президента № 589/2011 інших нормативно-правових актів, у тому числі й «нормативки» Мінекономіки.

Отже, як бачимо, йде копітка та доволі непроста робота щодо приведення національного зако­нодавства відповідно до європей­ських стандартів застосування правил Інкотермс на практиці. Результатом цієї роботи, споді­ваємося, буде розумний комп­роміс влади та господарюю­чих суб’єктів, які вільні у своїй комерційній діяльності оби­рати ті умови, стандарти та правила гри, які здаються їм більш зручнішими та зрозумілі-шими в кожному конкретному випадку. Як буде насправді – час покаже!

P.S. Розгляд законопроекту № 9602 від 16.12.2011 року «Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо визначення умов поставок» включено до порядку денного десятої сесії Верховної Ради України шостого скликання Постановою ВР від 07.02.2012 року.

Автор: Ларін М.

Источник: Юридична Газета. – 2012. – № 10. – С. 16.