Транзакції на ринку зерна

В статье изучается торговое финансирование на примере залога зерна на зерновом складе, в частности, рассматривается залог товаров в обороте как инструмент торгового финансирования, правовой статус зернового склада и правовое регулирование залога зерна, приводятся преимущества и особенности залога зерна на зерновом складе, а также исследуется залог зерна в обеспечение кредита. Автор отмечает, что залог зерна, хранящегося на зерновом складе, является более надежным обеспечением кредита, чем залог зерна в обороте.

Рекордний урожай зерно­вих у 2011 році, як очікується, матиме наслідком значну кіль­кість транзакцій на ринку зерна. Це, у свою чергу, має викликати попит на фінансові послуги з торговельного фінансування, що відповідно породжує питання ефективного забезпечення нада­них кредитів. У зв’язку з цим буде актуальним нагадати, яким чином законодавство України регулює питання застави зерна.

Застава товарів в обороті як інструмент торговельного фінансування

Зазвичай для забезпечення короткострокових кредитів на поповнення обігових коштів, що надаються для придбання товарів з метою їх подальшого перепродажу, використовується застава товарів в обороті.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про заставу» предметом застави товарів в обороті або в переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При заставі товарів в обороті або в пере­робці реалізовані заставодавцем товари перестають бути пред­метом застави з моменту їх вру­чення набувачу або транспорт­ній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передба­чені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права влас­ності.

Статтею 43 цього ж Закону визначено, що в разі відчуження заставлених товарів заставода­вець зобов’язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовле­ністю сторін щодо погашення частки початкової заборгова­ності.

Отже, фактично при заставі товарів в обороті заставодавець бере на себе зобов’язання під­тримувати певний рівень товар­них залишків у кожний окремий момент часу.

Однак постають питання, яким чином кредитор може про­контролювати рівень товарних залишків і що робити у випадку невиконання заставодавцем зобов’язання з підтримання зазначеного рівня товарних залишків? Якщо друге питання носить більш управлінський характер (скоріше за все, зни­ження вартості товарних залиш­ків має наслідком дострокове виконання зобов’язання), то механізм контролю можна побу­дувати за рахунок можливостей, які надає застава зерна на сертифікованому зерновому складі.

Зерновий склад

Відповідно до статті 1 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад – це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки.

Статтею 11 цього ж Закону і іередбачено, що послуги зі збе­рігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифі­кації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері. Видача сертифіката від­повідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його пере­робки здійснюється на платній основі спеціально уповноваже­ним державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його пере­робки. На даний момент таким органом є Держсільгоспінспекція, яка при видачі сертифікатів керується Порядком видачі сер­тифіката відповідності послуг зі зберігання зерна та продук­тів його переробки, затвердже­ним Постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 року № 1294.

Правове регулювання застави зерна

Згідно з пунктом 3 статті. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» дого­вір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею одного із таких доку ментів:

подвійне складське свідо­цтво;

просте складське свідоцтво;

складська квитанція.

Форми складських докумен­тів на зерно затверджені поста­новою Кабінету Міністрів Укра-їпн від 11 квітня 2003 року № 510 «Про забезпечення серти­фікації зернових складів на від­повідність послуг зі зберігання зерна та продуктів його пере­робки, запровадження склад­ських документів на зерно».

Згідно з частиною 6 статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно, прийняте на зберігання за про­стим або подвійним склад­ським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» подвійне доцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відо­кремлені одне від одного.

У разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом оби­дві частини подвійного склад­ського свідоцтва на зерно пови­нні містити найменування (ім’я) і місцезнаходження (місце про­живання) юридичної особи (гро­мадянина), що видала кредит, дату видачі й розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис уповноваженого пра­цівника юридичної особи (гро­мадянина), завірений печаткою юридичної особи (нотаріусом). Термін видачі кредиту не пови­нен перевищувати терміну збе­рігання зерна.

Статтею 39 цього ж Закону визначено, що володілець склад­ського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зер­ном, яке зберігається на зерно­вому складі.

Володілець лише складського свідоцтва має право розпоря­джатися зерном, але це зерно не може бути взяте із зерно­вого складу до погашення кре­диту, виданого за заставним сві­доцтвом.

Ікніодіжчикіїшис заставного свідоцтва мас право вимагати від особи, яка отримала кре­дит (першого надписувана), повернення всієї суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму відповідно до суми кредиту та процентів за корис-тування ним. У разі застави зерна відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Володілец заставного снідоцтиа мас право на одер­жаним грошових коштів, які оуіп внесені зерновому складу володільцем складського свідо­цтва при отриманні зерна, у разі, коли зерно було видане зерно­вим складом в обмін на відпо­відне складське свідоцтво. При отриманні грошових коштів право вимоги до першого над-писувача заставного свідоцтва закінчується.

Якщо закінчився термін пога­шення кредиту, зазначеного в заставному свідоцтві, зерно­вий склад зобов’язаний продати зерно в порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого зерна, за письмо­вою вимогою володільця застав­ного свідоцтва.

Таким чином, володілець заставного свідоцтва має права вимагати від зернового складу продати заставлене зерно та виплатити йому суму кредиту, у випадку, якщо на момент настання терміну погашення кредиту, забезпеченого заста­вою зерна, такий кредит непо­гашений.

Стаття 42 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначає, що застава зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом (індосаментом). При цьому, у разі застави зерна, зданого на зберігання за простим склад­ським свідоцтвом, до простого складського свідоцтва застосо­вуються правила, встановлені для заставного свідоцтва. Тобто у випадку непогашення суми кредиту, забезпеченого заста­вою зерна, прийнятого на збе­рігання за простим складським свідоцтвом, володілець простого складського свідоцтва має право вимагати від зернового складу продажу зерна та виплати йому суми кредиту.

Переваги застави зерна на зерновому складі

Як видно, застава зерна, що зберігається на зерновому складі, є досить привабливим інструментом для кредитора, оскільки дозволяє контролювати кількість зерна, що с в заставі, та здійснювати звернення стягнення на предмет застави без участі заставодавця та без рішення суду або задіяння дер­жавної виконавчої служби.

Крім того, видача склад ського свідоцтва створює зобов’язання зерновою складу, в тому числі перед потенційним кредитором, отже кредитор не мас необхідності отримувати від зернового складу додаткові гарантії.

Отже, застава зерна, що збе­рігається на зерновому складі, є відносно більш надійним забез­печенням кредиту, ніж застава зерна в обороті за загальними правилами законодавства про заставу.

Особливості застави зерна, що зберігається на зерновому складі

З викладених вище правових норм вбачається, що, по-перше, у заставу можна передати лише зерно, що зберігається на під­ставі складського свідоцтва (простого або подвійного). Чи означає це, що коли укладення договору складського зберігання посвідчене складською квитан­цією, його застава неможлива? Отже, якщо тлумачити норми закону буквально, то, плануючи заставу зерна, його власнику слід заздалегідь подбати про те, щоб мати саме складське свідо­цтво. Дуже важливо пам’ятати, що тільки застава зерна за про­стим або подвійним складським свідоцтвом породжує правові наслідки застави зерна на зерно­вому складі і, як було зазначено вище, надає можливість належ ним чином забезпечити вико­нання основного зобов’язання.

По-друге, на відміну від заставлених товарів в обороті, вільний продаж яких їх власни­ком вочевидь дозволений зако­ном, заставлене зерно, що збері­гається на зерновому складі, не може бути відчужене без відома заєтаводержателя, оскільки зер­новий склад не видасть або не переоформить зерно на нового власника без пред’явлення йому складського свідоцтва.

Нарешті, по-третє, предме­том застави зерна, що зберіга­ється на зерновому складі, може бути лише зерно, що фактично доставлене на цей склад, адже лише в цьому випадку можна отримати складське свідоцтво. Зерно, що буде придбане, або навіть зерно, що вже придбане, але не доставлене на склад, не може бути заставлене в порядку, що передбачений Законом «Про зерно та ринок зерна в Україні», а тому й не надає відповідних переваг.

Структура забезпечення кредиту шляхом застави зерна

Таким чином, надійною структурою забезпечення кре­диту є застава зерна в обороті, за умови його розміщення на зер­новому складі. Взаємовідно­сини між кредитором та борж­ником мають бути побудовані наступним чином. За умовами договору застави боржник зобов’язаний підтримувати певний рівень (певну вартість або кількість) зерна на скла­дах (бажано заздалегідь пого­дити перелік складів), і Іаявність зерна має бути підтверджена складським свідоцтвом (про­стим або подвійним). За умови застави кредитору складського свідоцтва кредитор видає відпо­відну суму кредиту. Сума отри­маного кредиту (доступної кре­дитної лінії) збільшується або зменшується залежно від вар­тості зерна, що фактично пере­буває в заставі.

У випадку погашення всієї або частини суми кредиту кре­дитор повертає боржнику просте складське свідоцтво або заставне свідоцтво, що дозволяє продати (забрати) зерно зі складу. За домовленістю між боржником та кредитором можливий менш консервативний та більш ризи­кований варіант: складське сві­доцтво повертається до моменту погашення відповідної суми кре­диту, а сума кредиту поверта­ється після його продажу.

Автор: Селютін А.

Источник: Юридична Газета. – 2012. – № 10. – С. 28 – 29.