Министерство инфраструктуры Украины на официальном веб-сайте обнародовало проект приказа “Об утверждении Лицензионных условий осуществления хозяйственной деятельности по предоставлению услуг по перевозке пассажиров, опасных грузов, багажа речным, морским транспортом”. Принимая во внимание важность этого приказа, приводим его проект полностью на языке оригинала. Приложения к настоящему приказу не приводятся.
| ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства інфраструктури України ____________ 2013 року № ____ |
ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ
ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
З НАДАННЯ ПОСЛУГ З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ, НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ, БАГАЖУ РІЧКОВИМ, МОРСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ
І. Загальні положення
1.1. Ці Ліцензійні умови визначають організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги до суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом.
1.2. Ці Ліцензійні умови є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами господарювання (незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності), які здійснюють діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом і отримали ліцензію на цей вид господарської діяльності.
1.3. У цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:
буксирувальні та маневрові операції – операції з буксирування та маневрування суден, що здійснюють перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу та є частиною виду господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом;
капітан судна – особа, на яку покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому, та яка має відповідний документ на право управління цим судном;
ліцензіат – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом;
маломірне судно – судно, найбільша довжина корпусу якого 24 метрів і менше, за винятком буксирів, штовхачів, криголамів, суден, які перевозять понад 12 пасажирів, вантажних суден, плавкранів і суден технічного флоту;
послуги з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом – здійснення юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем будь-якого переміщення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу за допомогою річкових, морських, (змішаного плавання) і маломірних суден, а також буксирувальні, маневрові операції;
суб’єкт господарювання – ліцензіат, або суб’єкт господарювання, що має намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом.
судно – самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів а також буксирування інших суден;
1.4. Форми заяви про видачу ліцензії, відомостей про наявність матеріально-технічної бази та спеціалістів, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності, заяви про видачу копії ліцензії, опис документів до заяви про видачу ліцензії (копії ліцензії), заяви про переоформлення ліцензії, заява про видачу дубліката ліцензії наведено у додатках 1-6;
1.5. Ліцензіат повинен дотримуватись установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу відповідно до вимог глави ІІІ Кодексу законів про працю України;
1.6. Ліцензіат зобов’язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують такі зміни.
ІІ. Вимоги до перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом (крім перевезення пасажирів, багажу маломірними суднами, буксирувальних та маневрових операцій)
2.1. Суб’єкти господарювання повинні у своїй діяльності, з урахуванням типу, призначення та району плавання судна, дотримуватися відповідних кваліфікаційних, організаційних та технологічних вимог, керуватися міжнародними вимогами та вимогами чинного законодавства України, зокрема:
Конвенцією про міжнародні правила запобігання зіткненню суден в морі 1972 року з поправками (МПЗЗC 72);
Міжнародною конвенцією про запобігання забрудненню з суден
1973 року із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом 1978 року (MAPПОЛ 73/78);
Міжнародною конвенцією про охорону людського життя на морі
1974 року з поправками (СОЛАС-74);
Афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року;
Конвенцією Міжнародної організації праці № 147 про мінімальні норми в торговельному флоті 1976 року;
Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків і несення вахти 1978 року з поправками (ПДНВ);
Міжнародною конвенцією по пошуку і рятуванню на морі 1979 року з поправками (SAR 79);
Конвенцією про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року;
Базельською Конвенцією про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням 1989 року;
Міжнародним кодексом про охорону суден і портових засобів 2002 року (ОСПЗ);
Міжнародним морським кодексом з перевезення небезпечних вантажів (охоплюючи Поправки) та Додатком до IMDG Code, 2008 рік;
Рекомендаціями з перевезення небезпечних вантажів. Керівництво з випробовувань і критеріїв (ST/SG/AC.10/11/Rev.5) Организація Об’єднаних Націй, Нью-Йорк та Женева, 2009 рік;
Рекомендаціями з перевезення небезпечних вантажів. Типові правила. (ST/SG/AC.10/1/Rev.6) Организація Об’єднаних Націй, Нью-Йорк та Женева, 2009 рік;
Міжнародним кодексом з управління безпечною експлуатацією суден і запобіганням забрудненню, прийнятого резолюцією А.741(18) Міжнародної морської організації (далі – ІМО) (МКУБ), з поправками, внесеними до нього резолюцією MSC.104 (73) Комітету з безпеки на морі ІМО;
Кодексом торговельного мореплавства України;
У випадках, передбачених законом, ліцензіат повинен мати дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів.
Положенням про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14 грудня 1998 року № 497, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 грудня 1998 року за
№ 848/3288;
Правилами перевезення наливних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 18 квітня 2003 року № 299, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2003 року за № 558/7879;
Правилами пропуску суден через судноплавні шлюзи України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 жовтня
2003 року № 809, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2003 року за № 1010/8331;
Положенням про порядок розслідування і обліку транспортних подій на внутрішніх водних шляхах України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 05 листопада 2003 року № 857, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року за № 84/8683;
Положенням про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року № 904, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1193/8514;
Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого
2004 року № 91, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
12 липня 2004 року за № 872/9471;
Інструкцією з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 4 листопада
2004 року № 963, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2004 року за № 1483/10082;
Настанови з боротьби за живучість суден Міністерства морського флоту СРСР, введеної в дію ММФ СРСР 29 березня 1983 року (РД 31.60.14-81);
Положенням про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій з суднами, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 29 травня 2006 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 серпня 2006 року за № 959/12833;
Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 листопада 2008 року № 1430, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 року за
№ 180/16196;
Правилами безпечного перевезення радіоактивних матеріалів Міжнародного агентства з атомної енергії (Правила МАГАТЕ);
НАОП 5.1.21-1.10-89 Правила морського перевезення небезпечних вантажів (РД 31.15.01-89);
ГОСТ 19747-74 Транспортування вибухових матеріалів в контейнерах. Загальні вимоги.
2.2. Кваліфікаційні вимоги
Кваліфікація усіх фахівців, що залучаються до роботи мають відповідати вимогам чинного законодавства України і міжнародним вимогам з питань безпеки судноплавства і запобігання забрудненню довкілля з суден.
До роботи на суднах допускаються капітани та інші члени екіпажу, які мають кваліфікацію, стан здоров’я, кваліфікаційні документи відповідно до чинного законодавства України з безпеки судноплавства.
У складі суб’єкта господарювання, що володіє або оперує суднами, які мають відповідати вимогам Глав ХІ-1, ХІ-2 СОЛАС 74 і ОСПЗ, та у складі кожної філії, відокремленого підрозділу повинен працювати офіцер охорони компанії, а у складі екіпажу кожного судна – офіцер охорони судна чи особа, що виконує ці обов’язки за сумісництвом (крім маломірних суден).
Посадові особи з морської безпеки, зокрема офіцери охорони компанії або судна, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, які передбачені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 67 «Водний транспорт» (із змінами).
2.3. Організаційні вимоги
Ліцензіат повинен призначити посадову особу, відповідальну за організацію робіт із забезпечення безпеки судноплавства, а також розроблення, підтримання та оновлення системи управління безпекою судноплавства.
Управління судном і судновим екіпажем повинна здійснювати спеціально призначена особа, відповідальна за безпеку судноплавства та запобігання забрудненню довкілля з суден.
Кожне судно, що використовується суб’єктом господарювання для провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським транспортом, повинно бути зареєстроване відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, Порядку ведення Державного реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 року № 1069, мати назву, присвоєну йому відповідно до Порядку присвоєння судну назви, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 лютого 1998 року за № 97/2537, та ідентифікаційний номер ІМО відповідно до Правила ХІ-1-1/3 СОЛАС-74 та Порядку присвоєння ідентифікаційного номера Міжнародної морської організації суднам, що мають право плавання під Державним прапором України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від
14 червня 2000 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
4 липня 2000 року за № 388/4609.
Судна, що експлуатуються, повинні мати відповідні суднові документи згідно зі статтею 35 Кодексу торговельного мореплавства України.
На суднах, що експлуатуються, ліцензіат повинен забезпечити обладнання, приміщення і умови мешкання екіпажу згідно з вимогами міжнародних договорів України і Кодексу торговельного мореплавства України.
У головному офісі, кожному відокремленому підрозділі, філії ліцензіата та на судні повинні бути доступними для використання нормативно-правові акти, зазначені у пункті 2.1 цих Ліцензійних умов, а також актуалізовані копії суднових документів (реєстраційні та регістрові документи) на кожне судно, яким здійснюється відповідний вид господарської діяльності.
Ліцензіат повинен укласти в установленому Законом України «Про страхування» порядку наступні договори обов’язкового страхування:
страхування відповідальності морського перевізника щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
страхування засобів водного транспорту;
страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
страхування відповідальності власників водного транспорту.
2.4. Технологічні вимоги
Судна, що експлуатуються, повинні відповідати вимогам безпеки судноплавства згідно з чинним законодавством України, включаючи її міжнародні зобов’язання, у тому числі:
Міжнародну конвенцію про вантажну марку 1966 року та Протоколу 1988 року до неї з поправками;
Міжнародну конвенцію з обміру суден 1969 року;
Правила перевезення пасажирів, багажу і надання послуг на суднах і в портах Міністерства морського флоту СРСР, введених в дію ММФ СРСР
28 лютого 1987 року (РД 31.16.02-87);
Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів, прийнятого резолюцією MSC.122(75) Комітету з безпеки на морі ІМО;
Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї 1948 року (Белградська конвенція) та додаткових протоколів до неї;
Основні положення про плавання по Дунаю (ОППД) 2003 року;
Конвенцію про судноплавство по Рейну (Мангеймська конвенція)
1868 року;
Європейську угоду про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами;
Правила перевезення небезпечних вантажів по Дунаю (ВОПОГ-Д)
2003 року;
Посібник з проведення пожежно-профілактичної роботи на суднах Міністерства морського флоту СРСР, що знаходяться в експлуатації, введеного в дію ММФ СРСР 29 травня 1987 року (РД 31.21.44-86);
Правила реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 квітня 2001 року № 205, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 травня 2001 року за № 452/5643.
IІІ. Вимоги до перевезення пасажирів, багажу маломірними суднами
3.1. Суб’єкти господарювання повинні у своїй діяльності, з урахуванням типу, призначення та району плавання судна, дотримуватися відповідних кваліфікаційних, організаційних та технологічних вимог, керуватись міжнародними вимогами та вимогами чинного законодавства України, у тому числі:
Кодексом торговельного мореплавства України;
Водним кодексом України;
Положенням про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року № 904, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1193/8514;
Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 № 91, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 липня 2004 року за
№ 872/9471;
Правилами безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затвердженими наказом Міністерства транспорту України
від 16 липня 2004 року № 642, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
23 липня 2004 року за № 915/9514;
Правилами користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах, затвердженими відповідними рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських рад, обласних рад відповідно до Водного кодексу України.
3.2. Кваліфікаційні вимоги
Кваліфікація усіх фахівців, що залучаються до роботи має відповідати вимогам чинного законодавства України і міжнародним вимогам з питань безпеки судноплавства і запобігання забрудненню довкілля з суден.
До роботи на суднах допускаються капітани та інші члени екіпажу, які мають кваліфікацію, стан здоров’я, кваліфікаційні документи відповідно до чинного законодавства України з безпеки судноплавства.
Судновласники, судноводії маломірних суден та посадові особи, відповідальні за експлуатацію та користування цими суднами і базами для їх стоянок, зобов’язані дотримуватись вимог відповідних місцевих правил користування маломірними суднами на водних об’єктах та інших нормативно-правових актів з безпеки судноплавства, запобігання нещасним випадкам на воді та забрудненню довкілля з суден.
3.3. Організаційні вимоги
Управління суднами і судновими екіпажами повинна здійснювати спеціально призначена особа, відповідальна за безпеку судноплавства та запобігання забрудненню довкілля з суден.
Ліцензіат повинен призначити посадових осіб, відповідальних за експлуатацію та користування суднами, розміщення їх на базах для стоянок маломірних (малих) суден, за організацію робіт із забезпечення безпеки судноплавства, а також розроблення, підтримання та оновлення системи управління безпекою судноплавства.
Кожне судно повинно бути зареєстроване відповідно до Порядку ведення Державного реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 року № 1069, і мати назву, присвоєну йому відповідно до Порядку присвоєння судну назви, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998
№ 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 лютого 1998 року за
№ 97/2537.
Судна, що експлуатуються, повинні мати необхідні суднові документи згідно з переліком, наведеним у відповідних місцевих правилах користування водними об’єктами для плавання на маломірних (малих) суднах, затверджених відповідними органами влади.
Ліцензіат повинен забезпечити на суднах, що експлуатуються, обладнання, приміщення й умови мешкання екіпажу (з урахуванням типу суден) відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України.
Ліцензіат повинен укласти відповідні договори обов’язкового страхування, передбачені Законом України «Про страхування», а саме:
страхування засобів водного транспорту;
страхування відповідальності морського перевізника щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
У головному офісі, кожному відокремленому підрозділі, філії ліцензіата та на судні повинні бути доступними для використання нормативно-правові акти, зазначені у пункті 3.1 цих Ліцензійних умов, а також актуалізовані копії суднових документів (реєстраційні та регістрові документи) на кожне судно, яким здійснюється відповідний вид господарської діяльності.
3.4. Технологічні вимоги
Судна, що експлуатуються, повинні відповідати вимогам безпеки судноплавства згідно з чинним законодавством України, зокрема вимогам Кодексу торговельного мореплавства України, постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року № 814 «Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті».
ІV. Вимоги до виконання буксирувальних та маневрових операцій
4.1. Суб’єкти господарювання повинні у своїй діяльності, з урахуванням району плавання судна дотримуватися відповідних організаційних, кваліфікаційних та технологічних вимог, керуючись чинним законодавством України, міжнародними вимогами, зокрема:
Міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі 1974 року з поправками (СОЛАС 74);
Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків і несення вахти 1978 року з поправками (ПДНВ 78/95);
Конвенції про міжнародні правила запобігання зіткненню суден в морі 1972 року з поправками (МПЗЗС 72);
Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року з поправками (SAR 79);
Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню з суден 1973 року із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом 1978 року
(MAPПОЛ 73/78);
Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року;
Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і запобіганням забрудненню, прийнятого резолюцією А.741(18) ІМО, з поправками, внесеними до нього резолюцією MSC.104(73) Комітету з безпеки на морі ІМО (МКУБ);
Міжнародного кодексу про охорону суден і портових засобів 2002 року (ОСПЗ);
Кодексу торговельного мореплавства України;
Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17 липня 2003 року
№ 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 березня 2004 року за
№ 353/8952;
Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року № 904, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1193/8514;
Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій з суднами, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 29 травня 2006 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 серпня 2006 року за № 959/12833.
4.2. Кваліфікаційні вимоги
Кваліфікація усіх фахівців, що залучаються до роботи має відповідати вимогам чинного законодавства України і міжнародним вимогам з питань безпеки судноплавства і запобігання забрудненню довкілля з суден.
До роботи на суднах допускаються капітани та інші члени екіпажу, які мають кваліфікацію, стан здоров’я, кваліфікаційні документи відповідно до вимог Кодексу торговельного мореплавства України.
У кожній компанії, що володіє або оперує суднами, які мають відповідати вимогам Глав ХІ-1, ХІ-2 СОЛАС 74 і ОСПЗ, у головному офісі повинен бути призначений офіцер охорони компанії, а на кожному судні – офіцер охорони судна чи особа, що виконує ці обов’язки за сумісництвом.
4.3. Організаційні вимоги
Ліцензіат повинен призначити посадову особу, відповідальну за організацію робіт із забезпечення безпеки судноплавства, а також розроблення, підтримання та оновлення системи управління безпекою судноплавства.
Управління судном і судновим екіпажем повинна здійснювати спеціально призначена особа, відповідальна за безпеку судноплавства та запобігання забрудненню довкілля з суден.
Кожне судно повинно бути зареєстроване відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, Порядку ведення Державного реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 року № 1069, мати назву, присвоєну йому відповідно до Порядку присвоєння судну назви, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року № 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 1998 року за № 97/2537, та ідентифікаційний номер ІМО відповідно до Правила ХІ-1-1/3 СОЛАС-74 та Порядку присвоєння ідентифікаційного номера Міжнародної морської організації суднам, що мають право плавання під Державним прапором України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від
14 червня 2000 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
4 липня 2000 року за № 388/4609.
Судна, що експлуатуються, повинні мати відповідні суднові документи згідно зі статтею 35 Кодексу торговельного мореплавства України.
На суднах, що експлуатуються ліцензіат повинен забезпечити обладнання, приміщення і умови мешкання екіпажу згідно з вимогами Кодексу торговельного мореплавства України і міжнародних договорів України.
У головному офісі, кожному відокремленому підрозділі, філії ліцензіата та на судні повинні бути доступними для використання нормативно-правові акти, зазначені у пункті 4.1 цих Ліцензійних умов, а також актуалізовані копії суднових документів (реєстраційні та регістрові документи) на кожне судно, яким здійснюється відповідний вид господарської діяльності.
Ліцензіат повинен укласти відповідні договори обов’язкового страхування, передбачені Законом України «Про страхування», а саме:
страхування відповідальності морського перевізника щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
страхування засобів водного транспорту;
страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
страхування відповідальності власників водного транспорту.
4.4. Технологічні вимоги
Судна, що експлуатуються, повинні відповідати вимогам безпеки судноплавства згідно з чинним законодавством України, включаючи її міжнародні зобов’язання, зокрема:
Посібник з проведення пожежно-профілактичної роботи на суднах Міністерства морського флоту СРСР, що знаходяться в експлуатації, введеного в дію ММФ СРСР 29 травня 1987 року (РД 31.21.44-86);
Настанови з боротьби за живучість суден Міністерства морського флоту СРСР, введеної в дію ММФ СРСР 29 березня 1983 року (РД 31.60.14-81);
Правила реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 квітня 2001 року № 205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 травня 2001 року за № 452/5643;
Міжнародну конвенції про вантажну марку 1966 року та Протоколу 1988 року до неї з поправками;
Міжнародну конвенції з обміру суден 1969 року;
Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів, прийнятого резолюцією MSC.122(75) Комітету з безпеки на морі ІМО;
Інструкцію з забезпечення безпеки морських буксирувань суден та інших плавучих споруд, уведеної в дію ММФ СРСР 17 березня 1976 року
(РД 31.74.07-83);
Положення про терміни проведення далеких морських і океанських експедиційних буксирувальних робіт, уведеного в дію ММФ СРСР
10 січня 1979 року;
наказу ММФ СРСР від 11 березня 1971 року № 39, Глава 4.1. Буксирування у портових водах, з урахуванням положень «Посібника по безпеці суден, що буксируються, та інших плавучих об’єктів, включаючи установки, споруди та платформи в морі», затвердженого резолюцією А.765(18) ІМО.
| Директор Департаменту безпеки | Ю. Гержод |
Источник: http://mtu.gov.ua/uk/alias_51/35412.html