В статье партнера Interlegal А. Ницевича рассматриваются факторы, действием которых обуславливается лидирующая позиция английского права как применимого права при рассмотрении коммерческих (торговых) споров, в частности и особенности, в международном морском арбитраже, и лондонского арбитража, в особенности, LMAA – Лондонской ассоциации морских арбитров. Особое внимание автор уделил удобству процесса и его стоимости, квалификации арбитров и правовой терминологии, а также характеристике источников права в системе общего права. В заключение отмечается очевидность преимуществ английского права перед континентальными правовыми системами для практикующего юриста, а также специализированного морского институционального арбитража в Лондоне (LMAA) перед государственным судов и другими морскими арбитражными институтами.
Загальновідомо, що англійське право є найпоширенішим застосовним правом, яке обирається для врегулювання міжнародних комерційних відносин у сучасному світі. Таким чином, саме Лондон найчастіше обирається місцем проведення міжнародного арбітражного процесу. Особливо це видно на прикладі морського арбітражу. Такий стан речей зумовлюється багатьма чинниками.
По-перше, англійське право є найбільш розвиненою та адаптованою для вирішення комерційних спорів правовою системою. Міжнародні торговці, судновласники, фінансисти, страховики та інші учасники морського бізнесу давно вже вподобали англійське право за його передбачуваність. У комерційних відносинах дуже важливо, щоб результати комерційних дій були передбачуваними. А для цього учасники морського бізнесу мають розуміти свої права та обов’язки за контрактами, а також знати як ці права та обов’язки будуть тлумачитись юрисдикційними інстанціями.
По-друге, так історично склалося, що саме Англія здобула передові позиції на світовому морському ринку, в тому числі у морській торгівлі та морському страхуванні. Принцип свободи договорів зіграв у цьому чималу роль, а англійське право дозволяє укладати контракти за надзвичайно гнучкими та одночасно чітким правилами, адаптованими до сучасних динамічних умов ведення морського бізнесу, що надає англійській правовій системі
загального права немало переваг перед континентальною системою права, в якій превалює кодифіковане право.
По-третє, англійська залишається мовою міжнародного спілкування у сфері бізнесу та мореплавства.
Далі постає питання: чому саме арбітраж?
1. Автономія волі має неабияке значення і у цьому питанні. Сторони спору самі обирають, хто буде розглядати та вирішувати їх спір, оскільки призначений державою суддя може просто не зрозуміти комерційної та правової суті спору у такій специфічній сфері правових відносин як морські правовідносини.
2. Ініціювати арбітражний процес, як правило, простіше, ніж провадження у державному суді. Досить призначити свого арбітра та сповістити інші сторони спору й запропонувати їм призначити своїх арбітрів. До того ж вони можуть погодитись на те, що спір буде розглянутий і вирішений вже призначеним арбітром одноосібно. Вже на цій початковій стадії виявляються переваги арбітражного процесу, у порівнянні з процесом у державному суді як з позиції економії часу, так і грошових коштів.
3. Арбітраж – це приватна справа сторін спору. Усі зацікавлені та залучені до процесу особи зобов’язані зберігати конфіденційність щодо інформації, отриманої від участі в арбітражному провадженні.
4. Сторони спору можуть клопотати в арбітражі про винесення рішення лише на підставі письмових доказів, без проведення усних слухань, що суперечить принципам усності судового розгляду справ. Наприклад, лише трохи більше ніж 10% рішень Лондонської асоціації морських арбітрів (LMAA) приймається у процесі усних слухань.
5. Арбітражне рішення, як правило, є остаточним. У всякому разі, його значно важче оскаржити, ніж рішення державного суду. У державному судочинстві, як правило, рішення суду можна оскаржувати у касаційному й у апеляційному порядку.
6. Визнання та примусове виконання закордонного арбітражного рішення значно простіше, ніж рішення суду закордонної держави. Це, як правило, фінальний та найважливіший етап цивільного процесу, у якому відображається його результат. Якщо рішення державного суду завжди сприймається як рішення органу державної влади іншої країни, що за визначенням має свій політичний аспект, то рішення закордонного арбітражу – це рішення приватного юрисдикційного органу. Майже 150 країн уклали Нью-Йоркську конвенцію з цих питань у 1958 р., причому це країни, які є ключовими
гравцями у світі комерції.
Таким чином, морський арбітраж у Лондоні здобув славу найбільш нейтрального, доступного та зручного способу розгляду й вирішення морських спорів, у якому сторони почувають себе впевненими у тому, що вони знаходяться у рівних правах перед трибуналом, налаштованим на справедливе та об’єктивне рішення. До того ж LMAA – це спеціалізований морський арбітраж, який характеризується мінімальною участю в адмініструванні арбітражного процесу, на відміну від Лондонського міжнародного третейського суду (LCIA) та арбітражу Міжнародної торгової палати (ICC), апарат яких значно більше залучений до арбітражного процесу, що здорожує його. Близько 40 повних членів LMAA мають багатий досвід та знання як у правовій галузі, так і спеціальні знання у сфері морської економіки та техніки. Адміністрування в LMAA здійснюється арбітрами, що значно спрощує та здешевлює процес. На жаль, далеко не всі це розуміють та адекватно оцінюють таку перевагу.
Ступінь важливості спору, зазвичай, залежить від грошової оцінки його предмету, хоча й не завжди така оцінка має вирішальне значення. Ці реалії призвели до того, що у LMAA розроблено декілька різновидів правил розгляду та вирішення спорів (Terms), кожен з яких може бути обраний сторонами спору, у залежності від його важливості.
Задля дешевшого та скорішого розгляду справи сторони можуть обрати процедуру невеликих позовів (Small claims procedure). Послуги арбітрів сплачуються за фіксованою ставкою.
Зрозуміло, що обрання лондонського арбітражу сторонами часто-густо може відбуватися просто автоматично, оскільки більшість проформ (типових контрактів), наприклад, коносаментів, передбачають арбітраж у Лондоні за англійським правом на звороті документа, причому там застосовується такий дрібний шрифт, що стороні не завжди зручно його прочитати та й зрозуміти не завжди легко, оскільки там викладаються досить складні та
об’ємні правила.
Безумовно, не буває нічого ідеального, але більш розумно організованої та розвинутої системи морського арбітражу, ніж арбітраж у LMAA, мабуть, немає у сучасному світі. Цікаво, що арбітри у LMAA називають сторони спорів – користувачами (users), що підкреслює спрямування надавати їм послуги. Зауважимо ще й те, що сторони можуть захищати свої права в англійському суді без звернення до послуг англійських адвокатів, гонорари яких давно вже стали «притчею во язицех».
Немає підстав сумніватись у тому, що й свідомий вибір англійського арбітражу – це найкращий вибір «a priori». І те, що більшість проформ не лише морських контрактів, але й контрактів у міжнародній торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами, які розробляються, наприклад, таким організаціями, як ГАФТА (Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами) та ФОСФА (Федерація асоціацій з торгівлі маслами, насінням олійних культур
та жирами), передбачають арбітраж у Лондоні й застосування англійського матеріального та процесуального права, не випадковість.
Ще з часів римського приватного права не вважається ганебним чи непорядним такий спосіб закріплення правовідносин як судовий чи інший юрисдикційний процес – «in jure cessio». Наприклад, сторони контракту заздалегідь розуміють, що не зможуть впоратись зі строками розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, передбаченими українським правом, бо це просто нереально.
Далі ми детальніше зупинимось на окремих аспектах англійського арбітражу, зокрема арбітражу LMAA, які роблять його напрочуд конкурентоспроможним на світовій арені, де розгортається жорстка конкуренція не лише у комерційній, а й у суто правовій сфері.
Застосовне право та термінологія
Як ми вже згадували, у світі нема матеріального права, яким би так тонко, детально, логічно й прозоро регулювались правові відносини (особливо у сфері морського права), як англійська правова система, тому морські перевізники, судновласники, фрахтівники та фрахтувальники, страховики та страхувальники, не кажучи вже про фінансистів, сюрвейерів, диспашерів, юристів та інших спеціалістів – професіоналів морського бізнесу обирають саме
англійське право для врегулювання їхніх договірних відносин. Англійське право характеризується, з одного боку, надзвичайною стабільністю, а з іншого – надзвичайним динамізмом, що зумовлюється переважним значенням судового прецеденту як джерела права. Така роль, яку відіграє прецедент у системі правових джерел, дає підстави деяким дослідникам навіть стверджувати, що англійське право за визначенням не може бути фіктивним, адже
суд сам у своєму рішенні встановлює правила, за якими й надалі будуть прийматися рішення у спірних питаннях, що випливають з подібних правових відносин. Хоча таке твердження видається нам занадто сміливим, однак у ньому є значна частина правди. Дійсно, загальне право, яке становить найзначнішу частину англійської правової системи, надає їй життєвості та дозволяє адекватно й чутливо реагувати на реалії, що складаються на практиці у комерційній, зокрема морській сфері. Це не означає, що роль та значення статутного права у Англії принижуються. Навпаки, останнім часом зростає вплив нормативних актів – законодавства, яке приймається парламентом. Також не можна списувати з рахунку вплив звичаїв і традицій, які надають англійському праву надзвичайної стабільності, навіть деякий консерватизм. Неабиякий вплив у правовому полі має доктрина, тобто теоретичні положення, які висловлюються та публікуються визначними вченими-правознавцями. Дуже велике значення має також здоровий глузд, тобто логіка, за якою складаються самі правовідносини, що формують предмет правового регулювання. Зрозуміло, що таке різноманітне та розгалужене правове поле створює неабиякі складнощі для юристів, але на те і є професіоналізм справжнього спеціаліста, щоб впоратися з усіма цими складнощами, не кажучи про те, що прецеденти бувають дуже контроверсійними та не завжди достатньо обґрунтованими. Все це визначає високі вимоги для юриста, який займається англійським правом. Особливо для правників, які звикли до практики у системі континентального права. Терміни цивільного права далеко не завжди
можна досить розумно та ясно перекласти на англійську й знайти адекватний еквівалент відповідного цивільного правового інституту в системі англійського права. Та це не значить, що зовсім неможливо побороти ці труднощі. Навпаки, глибинна єдність природи комерційних відносин завжди дозволяє знайти вихід і порозумітися.
Окреме питання – це англійський процес. Розкрити всі його тонкощі, очевидно, неможливо. Але необхідно зауважити хоч те, що він досить складний для того, щоб непрофесіонали звертались до англійського арбітражу або суду.
Кваліфікація арбітрів
Досвідченість арбітрів, зокрема арбітрів LMAA, переоцінити неможливо. Це ми можемо засвідчити з власної немаленької практики. Так вже склалось історично, що Британська Імперія була морською державою, у якій ніколи не заходило Сонце. Таким чином, Велика Британія була вимушена розвивати торговельне (та й не лише торговельне) мореплавство. Саме Велика Британія була не так давно (у ХХ сторіччі) на вістрі наукових досліджень у морській сфері, у тому числі й у сфері морського права, яка завжди була невід’ємною частиною морської комерційної діяльності. Та й у ХХІ сторіччі британська наука й практика не втратила передових позицій у морській діяльності, як комерційній, приватноправовій, так і у публічно-правовій сферах. Морська доктрина Англії до сьогодні вважається найбільш передовою в усьому світі, тож норми морського міжнародного права, особливо у приватноправовій області, мають походження з англійського права. Досвід англійських спеціалістів – це справді джерело премудрості в усіх аспектах морського бізнесу, яке вдало використовується у процесі вирішення морських спорів. Арбітрами стають спеціалісти-професіонали різноманітних галузей морського бізнесу: від морських архітекторів до диспашерів. А спектр цих галузей справді дуже широкий. У широкому розумінні, до морських транспортних послуг належать не лише послуги перевезення та фрахтування суден, які складають ядро цієї системи. До послуг допоміжного характеру належать усі послуги, які сприяють організації та виконанню перевезень, а також послуги, тісно пов’язані з власне транспортною діяльністю, у тому числі, послуги арбітрів,
які розглядають морські спори. Сторони спору можуть домовитись, що арбітри, які будуть розв’язувати спір, мають відповідати деяким спеціальним критеріям. Наприклад, досвід діяльності у певній сфері, знання мови, громадянство тощо. Дуже велике значення має юридична кваліфікація арбітра, оскільки не завжди вдається достатньо точно поєднати розуміння логіки морського бізнесу та правових конструкцій, хоча саме в англійській правовій системі їх моделі часто-густо повністю збігаються. Все ж таки, арбітри, хоча мають як спеціальну юридичну, так і морську підготовку, судять, насамперед, з позиції парадигми морського бізнесу. Таким чином, не виключено, що рішення арбітражу може бути скасовано або повернуто в арбітраж
для перегляду, що буває частіше. До речі, це і є специфікою англійського процесу, оскільки в інших юрисдикціях державні суди, зазвичай, не можуть перевіряти арбітражні рішення. Законом «Про арбітраж» від 17.06.1996, який поширюється на територію Англії, Уельсу та Північної Ірландії, передбачається можливість державного суду увійти з перевіркою в арбітражний процес у будь-який момент, але на підставах, обмежених питаннями права, а не факту. На практиці, таке втручання до арбітражного процесу дуже рідко відбувається на його початку, і частіше суд перевіряє вже прийняте арбітражне рішення. До того ж, суд за формою зобов’язує арбітраж, а по суті, досить часто насправді надає йому кваліфіковану послугу з правових питань.
Для ілюстрації такий наведемо приклад. Судно було відфрахтовано у тайм-чартер оператору (диспонентному судновласнику), який далі відфрахтував судно фрахтувателю, а той, у свою чергу, передав судно далі субфрахтувателю. Усі чартери передбачали арбітраж у Лондоні. Під час розгляду справи виявилось, що деякі чартери передбачали спеціальний термін позовної давності тривалістю у 13 місяців з дня повернення судна з оренди, а деякі – загальний термін, оскільки у них містилося стандартне арбітражне застереження, розроблене BIMCO. У процесі розгляду спору трибуналом LMAA виникло питання: яке арбітражне застереження застосувати у цьому випадку, відповідно, який термін позовної давності буде застосовано. Це питання й було передано на розгляд у державний суд. Суд визнав застосування застереження BIMCO і повернув справу в арбітраж, зобов’язавши його прийняти рішення з питання: чи можна застосувати спеціальний термін позовної давності у цьому випадку (Transgrain Shipping BV v. Deiulemar Shipping SpA & Another (Eleni P) [2014] EWHC 4202 (Comm)).
Зручність та вартість процесу
Зручність арбітражного процесу визначається природою його приватного інституту. На практиці, рішення арбітражу, зазвичай, задовольняє усі сторони процесу, тому звернення до державного суду зі скаргою – це виняток. Як правило, лише 10-12% справ проходять у порядку усних слухань, а решта справ
вирішується через вивчення арбітражем документів, тобто дистанційно. Сторони спору самі визначають, які саме особи будуть розглядати та вирішувати спір. Залучати англійських адвокатів зовсім не обов’язково і теоретично, можна захищати свої інтереси самотужки, але юридичний довід та знання є не у кожного бізнесмена, тому на практиці юридична допомога виявляється необхідною, і наша фірма – одна з перших на просторах СНГ, яка стала спеціалізуватися на наданні такої допомоги. Рішення арбітражу на території держави, іншої ніж держава, де відбувався або мав відбуватись
арбітраж, вважається іноземним арбітражним рішенням і виконується за правилами Нью-Йоркської Конвенції про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, прийнятої 10.06.1958, яка була підписана представниками тоді ще Української РСР 29.12.1958 і ратифікована 22.08.1960. З 08.01.1961 ця Конвенція набула чинності щодо України. На цей час 145 держав є її членами.
Публікація рішення арбітражу можлива тільки зі згоди усіх сторін спору. Таким чином, конфіденційність гарантується, що є досить важливим для комерсантів.
Також дуже важливе питання – це вартість процесу. І цей аспект проблеми яскраво свідчить на користь арбітражу LMAA. Так, при номінації арбітра вноситься усього GBP 300. Вимога сплати арбітражного збору відсутня. Гонорар арбітра фіксований на рівні GBP 250/година. Зрозуміло, авансує арбітражні видатки позивач та вони компенсуються стороною, яка програє процес. Крім того, видатки можна застрахувати, тоді процес обходиться майже задарма.
Арбітражний процес можна припинити на будь-якій стадії за домовленістю сторін спору, за виключенням фінальної стадії, коли виноситься рішення. Так, у 2014 р. арбітри LMAA отримали 3 582 номінації, а прийняли лише 584 рішення. З упевненістю можна стверджувати, що більше ніж половина справ були завершені мировою угодою, що сприяє економії часу та грошових коштів.
А головне, що отримують сторони арбітражного процесу, – це справедливе врегулювання правового конфлікту. Якщо зауважити, що таке врегулювання супроводжується прекрасним сервісом за помірну плату, то переваги морського арбітражу LMAA важко переоцінити.
Висновки
Хоч англійське право досить часто виглядає дуже складною системою, якою воно і насправді є, для розуміння юристів, які практикують його повсякденно, воно виявляється простішим для розуміння, ніж зовні прості форми права континентальних правових систем, зокрема української. Деталізація положень англійського права, навіть деяка їхня контроверсійність, призводять до дивовижної для юриста, який практикує у континентальних правових системах, конкретизації правових норм та їх гнучкості. Для континентального юриста дивовижним буває, здебільшого, зворотний рух правової матерії у англійській правовій системі: від визначення правовідносин юрисдикційним органом до визначеності правових норм. Але
саме це спричинює чітке визначення змісту правових відносин та їхній вплив на поведінку сторін у сферах міжнародної торгівлі, зокрема морського транспорту.
Що стосується арбітражного процесу, то його переваги також очевидні для тих, хто стикався з процесом як у державному суді, так і в арбітражі. А серед спеціалізованих морських арбітражів можна виокремити саме інститут LMAA як найбільш зручний та недорогий арбітраж, де можна отримати винятково уважне ставлення та вичерпну позицію з достатньо складних правових питань.
Автор:
Артур НІЦЕВИЧ, партнер, адвокат Interlegal, член LMAA та SCMA, Голова Морського інституту України, MNI
Источник:
Юридична Газета. – 2015. – № 46. – С. 13, 16 – 17.