Предметом рассмотрения в очередном информписьме ВХСУ от 27.02.2012 г. № 01-06/223/2012 стал вопрос юридической силы электронных перевозочных документов.
Ссылаясь на ст.8 Закона “Об электронных документах и электронном документообороте”, которой предусмотрено, что юридическая сила электронного документа не может отрицаться исключительно из-за того, что он имеет электронную форму, а допустимость электронного документа как доказательства не может отрицаться исключительно на основании того, что он имеет электронную форму, ВХСУ указал, что электронный перевозочный документ и его бумажная версия имеют одинаковую юридическую силу.
Суд также подчеркнул, что для разрешения спорных ситуаций применяются электронные перевозочные документы или их бумажные копии, которые распечатываются и заверяются в установленном порядке соответствующими субъектами перевозочного процесса, которые получили их согласно приложению к договору об организации перевозок.
Информационное письмо Высшего хозяйственного суда Украины от 27.02.2012 № 01-06/223/2012 “Об электронных перевозочных документах”
У зв’язку з переходом 01.01.2012 Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” та залізниць України з паперового на електронне оформлення документів під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
За приписом абзацу другого частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Використання при вчиненні правочинів, зокрема, електронно-числового підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя цієї ж статті).
Статтею 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” (далі – Закон) передбачено, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до статті 8 Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за N 765/19503), передбачено, що накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Пунктом 1.2 названих Правил визначено, що для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису) визначається договором між вантажовласником і залізницею.
Відповідно до пункту 3.3 Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 01.11.2010 N 800 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.04.2011 за N 478/19216), у разі пред’явлення до залізниці претензій та позовів застосовуються електронні перевізні документи або їх паперові копії, які роздруковуються та засвідчуються в установленому законодавством порядку відповідними суб’єктами перевізного процесу, що отримали їх згідно з додатком до договору про організацію перевезень.
У разі наявності розбіжностей у візуальних і паперових відображеннях електронних перевізних документів може враховуватися інформація, отримана з архіву електронних документів ДП “Головний інформаційно-обчислювальний центр “Укрзалізниця”.
Голова Вищого
господарського суду України
В. Татьков