Особливості визначення митного режиму щодо суден закордонного плавання, які прибувають на митну територію України з метою ремонту

Виклад основних положень. Питання, які виникають у зв‘язку із здійсненням митного контролю та оформлення ремонту морських (річкових) суден слід

вирішувати враховуючи, перш за все, форму власності на судно:

– судно закордонного плавання;

– українське судно, орендоване нерезидентом.

Митне оформлення суден закордонного плавання, які перетинають митний кордон України з метою ремонту, а також обладнання і матеріалів, призначених для їх ремонту на митній території України, у відповідності до положень Митного кодексу України, може здійснюватись в наступних митних режимах:

1) тимчасове ввезення/вивезення (глава 34);

2) переробка на митній території України (глава 38).

Застосування митного режиму тимчасового ввезення при ремонті іноземних суден закордонного плавання є особливістю національного законодавства України, тому що:

– застосування даного митного режиму при здійсненні митного контролю та оформлення суден закордонного плавання, які прибули в Україну з метою ремонту не передбачено міжнародними нормативно%правовими актами по тимчасовому ввезенню зокрема Стамбульською конвенцією. Конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур у випадку ввезення судна з метою ремонту (спеціальним додатком F) передбачає використання режиму «переробка на митній території»;

– застосування даного митного режиму при ремонті суден вступає в протиріччя з окремими положеннями МКУ, які регулюють порядок застосування митного режиму тимчасового ввезення/вивезення.

Застосування митного режиму тимчасового ввезення до суден, що прибули на митну територію України з метою ремонту, як вказано вище, не передбачено положеннями Стамбульської конвенції, проте і не протирічить цим положенням. Згідно зі ст. 17 Стамбульської конвенції національне законодавство може передбачати надання більших пільг, ніж конвенція, на підставі нормативно-правових актів країни та двосторонніх багатосторонніх угод.

Застосування митного режиму тимчасового ввезення при ремонті морських (річкових) суден суперечить вимогам статті 204 МКУ, яка встановлює, що тимчасово ввезені товари мають бути вивезені за межі митної території України без будь-яких змін, окрім природного зносу. Крім того, для ремонту судна на митну територію України за ініціативою іноземного судновласника або його уповноваженої особи можуть ввозитьсь матеріали і устаткування, які неможливо буде ідентифікувати при зворотному вивезенні після установки на судно. Відповідно до частини 2 ст. 207 МКУ митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації. Таким чином, митне оформлення в режимі тимчасового ввезення судна з метою проведення його ремонту, інших товарів, які будуть піддані частковій або повній обробці, переробці в процесі його ремонту і т. д., не відповідає окремим положенням МКУ та суттєво впливає на порядок здійснення митного контролю за проведенням судноремонтних робіт [ 8, 172%173 ].

Незважаючи на такі протиріччя в національному та міжнародному митному законодавстві з питання митного контролю та оформлення ремонту суден закордонного плавання, на практиці, митні процедури щодо таких випадків здійснюються відповідно до положень наказу Держмитслужби від 28.03.2000 № 173 «Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)» із змінами, внесеними згідно з наказами Держмитслужби: N 249 від 13.05.2002, N 918 від 26.12.2003, N 728 від 06.08.2009, N 227 від 11.03.2010. Зокрема, наказом ДМСУ від 13.05.2002 № 249 «Про внесення зміни до Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)» пн. 1.2. передбачено перелік товарів, які можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України серед яких є і товари, що ввозяться з метою ремонту.  Таким чином, проблематика застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) до суден закордонного плавання, що перетинають митний кордон України з метою ремонту потребує внесення суттєвих змін до національного митного законодавства. Враховуючи низку прогалин та протиріч в існуючих нормативно-правових актах доцільно було б, окремим наказом Держмитслужби, запровадити єдиний уніфікований порядок здійснення митних процедур щодо суден закордонного плавання, які  перетинають митний кордон України з метою ремонту акумулювавши в ньому: норми Стамбульскої конвенції, Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, положення глав 34 та 38 Митного кодексу України, а також положення численних підзаконних нормативно-правових актів різної галузевої спрямованості.  Враховуючи, що згідно із Законом від 05.10.06 № 227-V Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі – Конвенції Кіото) більш доцільним при ввезенні суден закордонного плавання з метою ремонту, з правової точки зору, є застосування режиму переробки на митній території України. Відповідно до визначень, наведених у розділі 1 Спеціального додатка «F» до Конвенції Кіото, «переробка на митній території» – митний режим, відповідно до якого певні товари можуть бути ввезені на митну територію з умовним звільненням від ввізних мит та податків, виходячи з того, що такі товари призначені для виробництва, переробки або ремонту та наступного вивозу.

Рекомендованим правилом 4 Конвенції передбачено, що у переробці на митній території не повинно бути відмовлено тільки на підставі країни походження товарів, країни відправлення або країни їхнього призначення. Статтею 19 Закону України від 29.06.04 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору [7].  Відповідно до положень абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.04 № 1524 «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту», під терміном «ремонт» слід розуміти операції з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення їх ресурсу або характеристик, що не призводять до зміни кодів таких товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) [6].

При цьому слід враховувати, що товари та iншi предмети, які використовувались в процесі ремонту можна умовно роздiлити на три групи:

– перша група – це устаткування та iншi товари, які поставляються на судно і не змiнюють свiй класифiкацiйний код по УКТЗЕД;

– друга група – це товари, що використовуються на суднi пiд час ремонту i в процесi видозмiнюються (наприклад електроди, що застосовуються для зварювальних робiт; сталевий лист який перетворюється в частину обшивки корпусу; фарба, що наноситься на поверхню тощо);

– третя група – матерiали та предмети, що цiлком споживаються пiд час проведення ремонту (наприклад електроенергiя, ацетилен, вода i т.п.)

При оформленні вантажної митної декларації на експорт постає закономiрне питання % якi з перерахованих вище груп товapiв мають бути в нiй задеклаpованi i пiд якими кодами УКТЗЕД, враховуючи те, що в процесі здійснення ремонту коди деяких товарів могли змінитися? В цьому випадку слід враховувати, що судно закордонного плавання, відповідно до Конвенції ООН по морському праву 1982 р., є територією іноземної держави [2, ч.1 ст. 91]. Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту є момент переміщення товарів через митний кордон України або перехід права власності на товар, що експортується, від продавця до покупця. Таким чином, всі перелічені групи товарів повинні декларуватися в режимі «Експорт». Визначення ж кодів поставлених товарів по УКТЗЕД можна проводити за наступним принципом:

– товари першої групи декларуються в тій товарній позиції, яка визначена на момент їх постачання на борт судна;

– товари другої групи, які після проведення ремонтних робіт видозмінилися,

– за кодом на момент переміщення ними митного кордону України при вибутті судна з ремонту;

– частина товарів другої і третьої групи, які втратили властивості товару (нанесена на поверхню фарба, спожита електроенергія і т. д.) в процесі ремонту, – за кодом на момент постачання їх на борт судна [8, 172%173].

Неурегульованою в нормативному плані, на сьогоднішній день, є проблема демонтажу устаткування, окремих частин корпусу, агрегатів тощо… під час проведення ремонту. Металобрухт, що при цьому утворюється, як правило, залишається на ремонтному підприємстві і надалі здається на переробку. Відповідно до абзацу 6 ст. 4 Закону України від 16.11.2000 № 2114%III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо операцій з металобрухтом)» такий вид діяльності ліцензуванню не підлягає [4]. Однак, незважаючи не це, ремонтне підприємство практично не може здійснити митне оформлення брухту і відходів у режимі імпорту з таких причин:

– через відсутність угоди на його придбання в іноземного власника, а також документів, що підтверджують вартість і кількість демонтованого металобрухту;

– через економічну недоцільність проведення митного оформлення – витрати на одержання дозволів контролюючих органів і оплату митних платежів можуть перевищувати вартість самого металобрухту;

– відповідно до частини 1 ст.91 Конвенції ООН по морському праву 1982 р.:

«Суда имеют национальность того государства, под флагом которого они имеют право плавать» [2]. Таким чином, даний металобрухт є власністю країни – прапора судна. У випадку якщо судновласником, або його представником буде доведено, що металобрухт (який виник в результаті ремонту) має українське походження відповідно до вимог п. 7 статті 278 Митного кодексу України «Товари, повністю вироблені у країні» або статті 279 «Критерій достатньої переробки товару», що буде засвідчено сертифікатом походження (Торгово%промислова палата України) то такий товар митному контролю та оформленню не підлягає [3].

Відповідно до п. 17 Постанови Кабінету міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 846 «Про затвердження Порядку суднового постачання в морських і річкових портах України, відкритих для заходу суден закордонного плавання»: «Відбраковане суднове спорядження, його комплектуючі частини та суднові запасні частини підлягають поверненню на борт судна, з якого вони були зняті. Якщо зазначені спорядження, його комплектуючі частини, та запасні частини залишаються на території України, то вони повинні бути заявлені судновим постачальником до митного режиму, що допускається щодо таких товарів відповідно до законодавства» [5].

Таким чином, передача українському підприємству металобрухту, який є власністю судна закордонного плавання, можлива лише після заявлення його

до відповідного митного режиму шляхом подання Вантажної митної декларації.

Умови і порядок подання Вантажної митної декларації встановлено постановою Кабінету міністрів України від 9.06.1997р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацiю».

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур: Закон України від 05.10.2006 р. № 227-V// Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 48. – Ст. 476.

2. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року: Закон України від 03.06.1999 р. № 728%14 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 254.

3. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92%ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.

4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо операцій з металобрухтом): Закон України від 16.11.2000 № 2114%III // Урядовий кур‘єр. – 2000. – N 236.

5. Про затвердження Порядку суднового постачання в морських і річкових портах України, відкритих для заходу суден закордонного плавання: ПКМУ від 05.08.2009 р. № 846// Офіційний вісник України. – 2009. – № 61. – Ст. 2160.

6. Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. N 1524: ПКМУ від 17.12.2008 р. N 1090 // Урядовий кур‘єр. – 2008. – № 241.

7. Лист ДМСУ від 06.07.2009 р. № 11/5%10.10/6372%ЕП // Обліковано Миколаївською митницею Вх. № 9194 /01/01 %06 від 06.07.2009р.

8. Таможенный контроль в морских пунктах пропуска: учеб. пособ./ А.В. Полищук, П.В. Пашко, В.В. Ченцов. – О.: Пласке, 2009. – 480 с.