В публикации рассматриваются вопросы, связанные с проблемами международного коммерческого арбитража в Украине. Автор отмечает также преимущества арбитражного процессе перед процессом в государственном суде.
Із кожним роком міжнародний арбітраж в Україні стає дедалі популярнішим способом вирішення спорів із іноземним елементом, і рік, що минає, не став винятком у цьому відношенні. Причиною цього й надалі залишається значна корумпованість українських судів, недовіра до них, особливо з боку іноземних інвесторів, недоліки українського процесуального законодавства, що надають учасникам спору численні можливості для застосування процесуальних диверсій, спрямованих, зокрема, на затягування розгляду справи. При цьому важливо згадати також і те, що спричиняють зростаючу популярність міжнародного арбітражу переваги арбітражного розгляду, серед яких можливість для сторін обрати арбітра, місце розгляду справи, застосовне право, можливість визнання арбітражних рішень у різних юрисдикціях, остаточність арбітражного рішення, гнучкість процесу, швидкість розгляду справи та інші.
Незважаючи на численні сподівання, ті проблеми арбітражного розгляду, які вже досить тривалий час обговорювалися як теоретиками, так і практиками арбітражного процесу в Україні, у 2013 році вирішені так і не були. Отже, відкритими й надалі залишаються окремі питання арбітрабель-ності спорів, особливо корпоративних спорів, забезпечення позову під час розгляду справи в арбітражному суді, визнання та виконання арбітражних рішень на території України. Що стосується останнього, українські суди доволі часто неправильно застосовують міжнародне законодавство, як і помилково посилаються на положення українського законодавства, незважаючи на існування міжнародних угод. Так, підстави для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення передбачені у Цивільному процесуальному кодексі України. При цьому відповідні положення Кодексу застосовуються тільки в тому випадку, якщо міжнародними договорами такі підстави не передбачені. Незважаючи на це, національні суди іноді відмовляються від застосування міжнародного законодавства і керуються саме Кодексом. Крім цього, на практиці національні суди перекладають тягар доведення відсутності підстав для відмови у визнанні рішення арбітражу на стягувача, неправильно визначають перелік документів, які повинні долучатися до клопотання про визнання арбітражного рішення, теж порушуючи при цьому положення міжнародних норм.
Проблеми із вжиттям забезпечувальних заходів на стадії розгляду справи в арбітражі, мабуть, найбільш значною мірою погіршують привабливість міжнародного арбітражу в цілому, адже сучасні українські реалії добровільного невиконання арбітражних рішень та часта практика виведення активш боржників до винесення рішення у справі впливають і на відсоток виконуваності арбітражних рішень. У році, що минає, зміни, передбачені новою редакцією Типового закону ЮНСІТРАЛ від 2006 року, що врегульовують можливість визнання арбітражних рішень про забезпечення позову, так і не були імплементовані в національне законодавство України, як і не було внесено необхідних змш до процесуального законодавства, що стосуються забезпечення позову.
Таким чином, вирішення саме вищевказаних проблем зможе покращити привабливість України на міжнародній арені ж юрисдикції, дружньої до арбітражу. Водночас, слід наголосити й на певних позитивних тенденціях. Так, кількість рішень про відмову у визнанні арбітражного рішення зменіпуєтьсядцо насамперед забезпечується глибшим розумінням українських судш специфіки розгляду відповідної категорії справ. Важливо також згадати й про проект закону щодо вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного арбітражу, який був зареєстрований у Верховній Раді лише нещодавно, у жовтні цього року. Зазначеним проектом передбачається включення вирішення питань про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного арбітражу до виключної компетенції загальних судів. Це питання може розглядатися національним судом одразу після початку розгляду справи в арбітражному суді, при цьому при розгляді питання національний суд зобов’язаний виходити з тих самих засад і міркувань, з яких би він виходив, якби відповідне питання підлягало вирішенню у зв’язку із забезпеченням позову в цивільній справі. Зазначені зміни видаються слушними та узгоджуються з міжнародною практикою, проте чи буде прийнятий зазначений проект нашим законодавцем, нам доведеться дізнатися вже наступного року.
У 2013 році кількість арбітражних справ, якими займалася наша компанія, суттєво збільшилася. Знання тонкощів зазначеної категорії справ і широка практика дозволяють нам творчо підходити до кожної справи і вживати правильних заходів навіть у найскладніших ситуаціях. Нашими клієнтами виступали як українські, так і шоземні суб’єкти господарювання. У багатьох справах ми виступали на боці відповідачів, на користь яких нам вдалося завершити розгляд справ відмовою в задоволенні позовних вимог або укладенням сторонами мирової угоди на умовах, вигідних для клієнта. Особливо актуальними для нас були спори, пов’язані з нерухомістю. Ці справі щка-ві тим, що вони значною мірою потребують спеціальних знань і, відповідно, залучення фахівців із різних сфер, не лише юристів. Суттєву ншгу зайняли справи, які знаходилися на доарбітражній стадії розгляду справи. За такими справами клієнтів передусім цікавили юридичні висновки щодо перспектив виріїїіення спору, а також підготовка претензій та переговори з протилежною стороною спору. Як завжди, актуальними залишалися справи про визнання рішень арбітражних судів.
На сьогодні в роботі нашої компанії знаходиться понад 10 арбітражних справ за різними арбітражними регламентами, не включаючи справ про визнання та виконання арбітражних рішень. До кожної справи ми підходимо комплексно Й намагаємося насамперед знайти шляхи вирішення спірної ситуації в мирному руслі, шукаючи при цьому спільну мову з нашими опонентами. На нашу думку, поганий мир завжди краще, ніж хороша війна.
Наступного року ми плануємо й надалі розвивати нашу арбітражну практику та вбачаємо перспективи її розвитку. Ми продовжуватимемо будувати довгострокові та взаємовигідні партнерські відносини з нашими клієнтами з метою ефективного та плідного співробітництва. Отже, якщо в нашій державі не відбудеться суттєвих змін, кількість спорів не зменшуватиметься, а тенденції збільшення кількості саме арбітражних справ лише триватимуть, що відповідає світовій практиці.
Автор: М. Мальський
Источник: Юридична Газета. – 2014. – № 51-52. – С. 35 – 36.