Латвія – новий офшор на карті Європи

Публикация посвящена Латвии как офшорной юрисдикции, в частности, рассматривается налоговая система, а также налоговая реформа, которая планируется в два этапа: с 01.01.2013 – первый этап и с 01.01.2014 – второй. Особенное внимание автор уделяет корпоративному законодательству Латвии. Автор детально анализирует преимущества латвийской юрисдикции. В результате этого анализа делается заключение о том, что эта юрисдикция – серьезный игрок, являющийся претендентом на вложение международного капитала.

Статья сопровождается четырьмя комментариями экспертов:

– в комментарии раскрывается участие в прибалтийских компаниях украинского капитала, а также капитала, происходящего из других стран постсоветского пространства и ЕС, причем отмечается респектабельность латвийских компаний;

– комментарий, в котором анализируются вопросы, связанные с иммиграцией и получением вида на жительство в Латвии, а также с инвестированием в латвийскую экономику. Особое внимание уделяется порядку инвестирования гражданами Украины в экономику зарубежных стран;

– комментарий, в котором подчеркивается практическая необходимость использования иностранных компаний для эффективного ведения бизнеса в Украине и важность выбора иностранной юрисдикции;

– комментарий, посвященный актуальности поиска украинскими бизнесменами альтернативы Кипру и порядку подачи налоговой и бухгалтерской отчетности в Латвии.

Ця стаття мала бути з нудним вступом, повним професійних термінів і актів. Але ми спробуємо розпочати по-іншому…

Одного прекрасного сонячного дня, зовсім не за тридев’ять земель, а в одній маленькій, але дуже гордій і затишній країні в самому серці Європи, зійшлися серйозні державні мужі й замислилися: «А чи не зробити нам з нашої маленької, але гордої та затишної країни справжнісіньку офшорну юрисдикцію?». Як ви, швидше за все, уже здогадалися – цією країною була Латвія. Що ж із цього вийшло? Про це далі.

Кому це потрібно?

На щастя або на жаль – але дуже багатьом. Дотепер у багатьох колишніх радянських республіках (у тому числі Росії й Україні насамперед) створювати бізнесу сприятливі умови ніхто не поспішає. Адже податковий тягар на підприємців залишається дуже високим, корупція процвітає, а для судддів найстрашніша реальність – життя на одну зарплату. Крім того, володіти і розпоряджатися своїм бізнесом безпосередньо тут може бути просто небезпечно. Оскільки не можна бути впевненим, що одні люди – з холодною головою, гарячими серцями і чистими руками, або інші люди – з суворими обличчями, упертими підборіддями і в шкіряних куртках, пройдуть повз і не попросять поділитися. У таких умовах, звичайно ж, бізнес прагне

«ЗАВДЯКИ НАЯВНОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ АКЦІОНЕРІВ НА БІЛЬШ НІЖ 25% ЛАТВІЙСЬКА КОМПАНІЯ МАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВИПЛАЧУВАТИ МАТЕРИНСЬКІЙ КОМПАНІЇ ДИВІДЕНДИ БЕЗ УТРИМАННЯ ПОДАТКУ ВЖЕ ЧЕРЕЗ ДВА РОКИ»

відхреститися від володіння активами і оформити їх на свої контрольовані міжнародні холдинги.

Але це лише одна частина потенцій­них засновників латвійських холдин­гів. Не можна забувати і про реальні ділові потреби міжнародного бізнесу: структуризацію і впорядковування активів, необхідність перерахування коштів з однієї країни до іншої, фінан­сування дочірніх структур і отриман­ня процентного доходу тощо. Для розв’язання цих питань і може стати в пригоді нова європейська юрисдик­ція зі значними перевагами. До речі, просте законне бажання платити мен­ше податків теж ніхто не відміняв.

Податкова реформа Латвії

Ті зміни податкового законодав­ства Латвії, які незабаром наберуть чинності, не стали раптовим сюрпри­зом. Можновладці й населення Латвії в унісон тривалий час цілеспрямовано йшли до своєї заповітної мети, послі­довно усуваючи на шляху всі перешко­ди для конкуренції за міжнародні гро­ші з більш спритними європейськими юрисдикціями (наприклад, Кіпром, Мальтою, Люксембургом, Нідерландами), які не з чуток знають, наскільки вигідним для будь-якої країни може бути створення сприятливих умов і податкових пільг для стимулювання міжнародного підприємництва і залучення інтернаціонального капіталу.

Замислюватися про залучення іноземного бізнесу і капіталу в Латвійській Республіці почали ще наприкінці минулого століття. А в 2010 році відбулася всім відома лібералізація імміграційного законодавства. Що було лише першою ластівкою, як ми тепер розуміємо. Далі події розвиваються стрімкіше. Не минуло й року, як грудень 2011-го ознаменувався важливою податковою і корпоративною реформою для Латвії – парламент країни ухвалив поправки до податкового і корпоративного законодавства Латвії. Саме ці новації стали причиною інтересу та пильної уваги міжнародного бізнесу до цієї прибалтійської держави. У чому ж полягають такі важливі зміни?

Спершу відзначимо, що абсолютна більшість змін стосуються системного Закону Латвійської Республіки «Про прибутковий податок підприємств». Податкова реформа має відбутися в два етапи – частина нових правил набере чинності на початку 2013 року, а частина – на початку 2014-го.

Із 1 січня 2013 року набирають чинності наступні зміни:

– звільняються від оподаткування прибутковим (корпоративним) податком доходи латвійських компаній: (1) від продажу поративних прав (акцій, часток) інших компаній і (2) у ви­ді будь-яких отриманих дивідендів, незалежно від частки участі, мінімального терміну участі, виду діяльності дочірньої компанії і рівня оподаткування в країні дочірньої компанії.

– звільняються від податку на репатріацію дивіденди, що виплачуються латвійськими компаніями на користь нерезидентів. Нагадаємо, що сьогодні такі дивіденди оподатковуються за ставкою 10%.

Що стосується другої порції нововведень, то з 1 січня 2014 року звільняються від податку у джерела всі роялті й процентні платежі латвійських компаній на користь нерезидентів. Додат­ковою вишенькою на торті стала відміна правила надавати підтвердження від податкових органів Латвії про взяття пози­кодавця на облік.

Проте в повній бочці меду не може не бути навіть малої лож­ки дьогтю, чи не так? Розмір­ковуючи таким чином, латвій­ські законодавці передбачили обмеження для практики за­стосування вказаних податко­вих пільг. Так, ними не можна буде скористатися при отриман­ні від або перерахуванні коштів на користь компаній з «чорно­го» (офшорного) списку Латвії. Точніше, не те, щоб не можна – можна, у разі великого бажан­ня. Але тоді треба ще додатко­во сплатити до бюджету податок за ставкою 15%. Офшорний спи­сок закріплений Правилами Ка­бінету міністрів Латвійської Рес­публіки № 276 від 26.06.2001.

«Із 1 січня 2013 року звільняються від податку на репатріацію дивіденди, що виплачуються латвійськими компаніями на користь нерезидентів. Сьогодні такі дивіденди оподатковуються за ставкою 10%»

На сьогодні до нього входить 64 держави, в основному, класичні офшорні юрисдикції (Беліз, Па­нама, Сейшели тощо).

Латвійські компанії – швидко, просто і зручно

Корпоративне законодав­ство Латвії є логічним і зрозумі­лим. Як і процедура створення латвійських компаній, а також їх практичне застосування і ад­міністрування. Що надає, зви­чайно, велику перевагу порів­няно з більшістю європейських юрисдикцій, де все дорожче. А деінде й значно дорожче. Крім того, що стосується коректно­го використання респектабель­них європейських компаній для податкового планування – так тут без пляшки й не розбереш­ся. Водночас як зручність – знак якості Латвії, у принципі.

Закони Латвії дозволяють зареєструвати тут компанії на будь-який смак. Але нас, насам­перед, цікавлять товариства з об­меженою відповідальністю. Від­разу потішимо тим, що термін реєстрації латвійського TOB ко­ротший, ніж зазвичай – за раху­нок скасування офіційної проце­дури перевірки і резервування найменування. Обране ім’я мож­на перевірити просто через Інтернет і відразу подаватися на реєстрацію. На наш погляд, ця ситуація може змінитися, як тільки Латвія почне реєструва­ти такий же обсяг компаній, як і Кіпр. А поки вільних наймену­вань вдосталь.

До речі обов’язково летіти до Риги для реєстрації латвій­ської компанії не треба. Хоча старовинними вулицями міс­та при слушній нагоді варто прогулятися.

Щодо структури організації латвійського TOB – майже все, як у добрих старих класичних офшорних зонах. У латвійсько­му TOB може бути один засно­вник і один директор. І зовсім не обов’язково, щоб і той і ін­ший були місцевими абориге­нами. Хоч корінні гавайці, якщо бажаєте. Правда, директором може бути тільки фізична особа, тож призначити директором латвійського TOB свою офшорну компанію не вийде.

З реєстрацією латвійського акціонерного товариства – теж жодних проблем. Тільки вимоги до статутного капіталу вищі й складніша процедура реєтрації.

Окремо доречно сказати добрі слова про місцевого державного реєстратора латвійських компаній – Реєстр підприємств, який постійно вдосконалює процедури і якість своїх послуг і чітко дотримується всіх визначених термінів: як при реєстрації компаній, так і при видачі документів. У розмовах з місцевими юристами ніхто жодного разу не пригадав випадку затри­мки документів – за всю історію існування Реєстру. Ну, а той, хто працював з Кіпром, добре знає, як може все піти нанівець через затримки термінів реєстрації компаній або невчасно отриманий сертифікат. І, до речі, як вам можливість стежити віртуально за процесом розгляду документів у Реєстрі? У Латвії це не утопія, а реальнісгь. А ще латвійський Реєстр обіцяє незабаром реєструвати місцеві компанії протягом 24 годин. Як нам здається, обманом тут і не пахне.

До речі, латвійська мова – єдина офіційна в Латвії. І всі документи до Реєстру підприємств треба подавати з перекладом на латвійську. Водночас ту ж виписку по латвійській компанії в Реєстрі можна замовити англійською або російською. Також цікавим є те, що Латвія підписала договори про взаєм­ну правову допомогу з багатьма дер­жавами. З Україною і Росією, у тому числі. Це означає, що документи лат­війської компанії, у разі необхіднос­ті подавати їх до офіційних інстанцій України або Росії, не доведеться на­віть апостилювати в Латвії. А достат­ньо буде нотаріально завіреного пе­рекладу на російську та українську відповідно.

Переваги Латвії – у порівнянні та без

«Чим Латвія краща за інших?» – пи­тання на кшталт: «Чи є життя на Кі­прі?» Ой, вибачте, на Марсі! Звичайно ж, кожна юрисдикція має свої плю­си й мінуси. Але оскільки в цій при­балтійській республіці до вирішення багатьох питань підходять зважено і обґрунтовано, то й плюсів для любителів вирішувати податкові завдання тут більше. Тому ми краще про плюси Латвії розповімо. А з приводу недолі­ків краще в кіпріотів поцікавитися.

Згадувати про те, що Латвії дуже повезло з географічним розташуван­ням, ми не будемо. І так зрозуміло – центр Європи. Та ще й кордони з Росією і Білоруссю.

Про те, що російська мова в Лат­вії досить поширена – теж, певен, всі пам’ятають. Отже, якщо вам опівно­чі в Ризі знадобиться до бібліотеки, то вам пояснять.

Додатковою перевагою Латвії є від­сутність загальноприйнятих обмежень на холдинговий режим латвійських компаній. Які є і на Кіпрі, і на Мальті, і в Нідерландах з Австрією. Для того щоб не платити корпоративний пода­ток, у Латвії з отриманих дивідендів від своєї «дочки», місцевим холдин­говим компаніям не потрібно турбу­ватися ані про мінімальний відсоток участі в капіталі «дочки», ані про тер­мін володіння корпоративними пра­вами (акціями, частками), ані про вид діяльності або рівень оподаткування «дочки» в її країні. Крім того, вартість латвійських холдингів значно нижча, ніж у багатьох європейських країнах.

«ДОДАТКОВОЮ ПЕРЕВАГОЮ ЛАТВІЇ Є ВІДСУТНІСТЬ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ОБМЕЖЕНЬ НА ХОЛДИНГОВИЙ РЕЖИМ ЛАТВІЙСЬКИХ КОМПАНІЙ. ЯКІ Є І НА КІПРІ, І НА МАЛЬТІ, І В НІДЕРЛАНДАХ З АВСТРІЄЮ»

А ще в Латвії з багатьма країнами укладені та діють міжнародні догово­ри про уникнення подвійного оподат­кування. На сьогодні таких договорів аж 51. Серед цих країн практично вся Європа, Штати з Китаєм, Україна з Ро­сією й багато інших. З Росією, до речі, договір ратифікований буквально не­щодавно, в жовтні 2012 року. Очіку­ється, що цей договір набере чинності з початку 2013 року. Тобто тепер при операціях з латвійськими компаніями користуватися пільгами договорів про уникнення зможуть як українські, так і російські бізнесмени.

Ну, а про лояльність і персональний підхід латвійських банків до російських і українських інвесторів годі й говорити. Утім, це зрозуміло – братські народи, як не крути. Стільки ж років були в одній упряжці разом. Та й надійніші останнім часом латвійські банки, аніж деякі їхні європейські колеги за банківським сектором. У чому можна легко переконатися, з огляду на останні міжнародні банківські рейтинги.

Наостанок…

Проаналізувавши все вищевказане можна зробити певні висновки. Ми не схильні стверджувати, як деякі «експерти», що в офшорному світі відбулася революція. І що завтра всі стрімголов кинуться реєструвати латвійські холдинги, масово відмовляючись від кіпрських. Зовсім ні. По-перше, Кіпр уже давно добре зарекомендував себе. Хоч і не можна вважати Кіпр панацеєю від усіх податкових проблем – тут є багато своїх нюансів. По-друге, усі ми добре пам’ятаємо інші ініціативи про створення нових європейських офшорних юрисдикцій – то в однії то в іншій країні. І добре знаємо, що не завжди ці ініціативи досягали поставлених цілей. Щодо Латвії, наприклад, ніхто ж не дасть гарантію того, що латвійський Реєстр підприємств при значному збільшенні навантаження виконуватиме свою роботу так само якісно і добре, як зараз. І не відфутболюватиме реєстрацію на невизначі ний термін. Або ще щось.

У будь-якому випадку, час дасть відповіді на всі запитання. Чекати залишилося недовго. Очевидним є одне: Латвія сьогодні заслуговує на пильну увагу міжнародної бізнес-спільноти. І є всі підстави еподіватися, що на офшорній карті Європ з’явився новий гравець, який має усі шанси позмагатися за міжнароднии капітал.

Автор: Ю. Блажевіч

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 51. – С. 4 – 6.

«Участь прибалтійських компаній є досить серйозною не тільки в Україні, але і на пострадянському просторі»

Роль нерезвдентних компаній завжди була далеко не останньою: за допомо­гою іноземних механізмів представни­ки українського бізнесу не тільки оптимізовують податкове навантаження, але й отримують додаткові можливості за­хисту активів та залучення інвестицій у розвиток бізнесу.

Участь прибалтійських компаній є досить серйозною не тільки в Україні, але і на пострадянському просторі. Так, з відкриттям для себе Латвії як юрис­дикції багатьом відразу ж сподобається система оподаткування та управління компанією. Проте не варто забувати і той факт, що Латвія входить до Європей­ського Союзу, а тому з використанням латвійських компаній стає можливим отримати певні пільги щодо перебуван­ня на території ЄС.

Завдяки наявності європейських ак­ціонерів на більш ніж 25% латвійська компанія має можливість виплачувати материнській компанії дивіденди без утримання податку вже через два роки. Насамперед латвійське законодавство не передбачає будь-яких вимог щодо співвідношення власного і позикового капі­талу. При цьому в країні можна зареє­струвати фірму з мінімальним капіталом (приблизно 4000 USD) і взяти від її іме­ні позику. До того ж робота істотно по­легшується через те, що:

• латвійські фірми можуть про­водити операції і сплачувати в будь-якій валюті;

• латвійські фірми можуть без обмежень відкривати рахунки в закор­донних банках;

• ліцензуванню підлягає лише дуже обмежена кількість видів підприєм­ницької діяльності, тобто можна займа­тися практично всіма вадами діяльності.

Крім вищепереліченого важливо за­значити, що Латвія не занесена в жод­ний відомий у світі «чорний список».

Автор: К. Даниляк

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 51. – С. 4.

“Посвідка на проживання в ЄС дає право іноземному громадянину отримати низку переваг”

Питання імміграції в Європу для гро­мадян України та СНД з часом тільки набуває актуальності. Держави Балтії (Литва, Латвія, Естонія) внаслідок всту­пу до ЄС, приєднання до Шенгенської зони та лояльного імміграційного конодавства є найсприятливішими для отримання тимчасової (постійної) посвідки на проживання. Як відомо, посвідка на проживання в ЄС дає право іноземному громадянину отримати низку переваг, серед яких:

• вільне пересування (з правом працевлаштування) в країнах ЄС;
• спрощений порядок отримання візи до таких країн, як США, Kaнада, Великобританія та інші;
• європейські права, які можна швидко відновити, у випадку вилучення з будь-яких причин на території України;
• ввезення в Україну транспортних засобів без митних зборів і податків (тимчасове ввезення до 1 року);
• можливість швидко та легально залишити країну у випадку форс-мажорних обставин;
• отримання медичних, соціальних пільг, інших державних послуг;
• отримання дешевих банківських кредитів;
• податкове планування (використання договорів про уникнення подвійного оподаткування).

Отримання посвідки на проживання надає практично всі права громадянина ЄС, крім як обиратися і бути обраним. Підстави отримання посвідки в країнах Балтії, як і в інших країнах ЄС, достатньо уніфіковані. Найбільший інтерес для громадян країн СНД являють інвестиції в економіку європейської держави та працевлаштування на управлінську посаду до європейського підприємства.

Інвестицією в економіку держави може бути:

1) придбання нерухомості (Латвія – від 72 000 €);

2) банківський депозит (Латвія – від 280 000 € на 5 років);

3) створення, часткова участь, придбання підприємства (Естонія – 16 000 € для підприєм­ця, 63 900 € для підприємства, Лат­вія – від 35 000 €).

Останній різновид зазвичай передбачає реєстрацію власного суб’єкта господарювання, який по­винен вести фактичну господар­ську діяльність, бухгалтерію, пла­тити податки та збори.

У Литві подібні вимоги до за­явника на посвідку:

• наявність фактично ді­ючої компанії в Литві з місячним доходом не менше ніж 230 €;
• наявність адреси прожи­вання іноземця в Литві та коштів в розмірі не менше ніж 2 800 € на рік.

Інвестиція від громадяни­на України в економіку інозем­ної держави має суттєвий недо­лік, про який часто замовчують юристи-консультанти країни, в яку інвестуються кошти чи май­но. Згідно з постановою правлін­ня Національного банку України № 122 від 16.03.1999 р. «Про затвердження Інструкції про поря­док видачі індивідуальних ліцен­зій на здійснення інвестицій за кордон» будь-яка інвестиція за кордон вимагає отримання ін­дивідуальної ліцензії НБУ. Абсо­лютна більшість нехтує цим через ускладнену процедуру отриман­ня та необов’язковість цього доку­мента для іноземних держав. Але виявлення українськими контро­люючими органами факту здій­снення інвестиції без індивідуаль­ної ліцензії НБУ може призвести до серйозних наслідків.

Варіант, що не потребує отри­мання індивідуальної ліцензії НБУ, – працевлаштування ди­ректором/членом правління підприємства чи представництва іноземної компанії на території однієї з країн Балтії. Підприємство-роботодавець повинно дотримуватись встановлених державою річних мінімумів отриманого доходу, сплачених податків, найнятих працівників. До представництв іноземних компаній не застосовуються зазначені вимоги.

Тому часто для отримання посвідки на території однієї з країн Балтії створюється представництво, де громадянин України призначається на управлінську посаду. Головна компанія підконтрольна йому та, як правило, реєструється в юрисдикціях з пільговим режимом оподаткування.

Наявність вищевказаних підстав дає право на тимчасову посвідку для проживання строком до п’яти років. Далі – отримання посвідки на постій­не проживання, що в більшості ви­падків потребує дотримання правила резидентності, тобто необхідності про­живання особи у відповідній державі не менше 183 днів у році. Наступний етап – статус громадянина ЄС.

Можна зробити висновок, що отри­мання посвідки на проживання в ЄС є непростою процедурою, навіть у таких сприятливих для цього країнах, як дер­жави Балтії. Крім того, рішення ста­ти резидентом європейської держави може призвести і до низки небажаних наслідків та зобов’язань. Зазвичай це пов’язано з особливостями європей­ського оподаткування. Тому перед при­йняттям подібних рішень необхідно вивчити специфіку законодавства від­повідної держави.

Автор: Р. Панчук

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 51. – С. 4 – 6.

«Використання іноземних суб’єктів господарювання»

З огляду на практику, яка склалася в Україні, можна дійти висновку, що ви­користання іноземних суб’єктів госпо­дарювання є необхідністю для ефектив­ного ведення бізнесу.

З точки зору органів державної вла­ди, застосування міжнародно-правових інструментів вітчизняними суб’єктами господарювання створює негативні на­слідки для державного бюджету. Про­те не завжди представники органів державної влади шукають причину пере­ходу в іноземні юрисдикції українськи­ми компаніями. Хоча держава мала б по­чати боротися не з самим бізнесом, а з чинниками, що «виштовхують» бізнес з України. З думкою представників влади важко погодитись і тому, що викорис­тання іноземних компаній у структуруванні є необхідним у випадках залу­чення коштів через міжнародні ринки (наприклад, ІРО).

Перелік юрисдикцій, що викорис­товуються українськими підприємця­ми, досить широкий, а тому при виборі юрисдикції варто проконсультувати­ся зі спеціалістами даної сфери або ж самостійно ознайомитися з особли­востями тієї чи іншої країни в частині регулювання ведення міжнародного бізнесу.

Автор: В. Прядка

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 51. – С. 6.

“Велика кількість українських бізнесменів на сьогодні шукає льтернативу Кіпру”

Актуальність теми автора цієї статті підтверджується на практиці. Дійсно, велика кількість українських бізнесменів на сьогодні шукає альтернативу Кіпру. Як на мене, такою альтернативою цілком може стати і Латвія, оскільки має низку переваг: країна є членом ЄС, має надійну банківську систему та прозорі механізми ведення бізнесу. Вагомим чинником є й те, що дана країна є про­стою в частині спілкування, оскільки кожен українець може вільно говори­ти з латвійцем без перекладача росій­ською мовою.

Важливим питанням для наших спів­вітчизників є подання звітності. Тому варто знати, що щомісячні податкові повідомлення подаються до 15 числа наступного місяця, компанія повинна подавати: звіт ПДВ та про сплату соці­ального податку, а також інформацію про працівників. Річний звіт компанія зобов’язана надавати до податкової службі та Реєстру підприємств, навіть якщо не вела ніякої діяльності, зміст річного звіту – повідомлення директо­ра, розрахунок прибутку і збитків, бух­галтерський баланс.

Автор: А. Матяш

Источник: Юридична газета. – 2012. – № 51. – С. 6.