Статья посвящена вопросам, связанным с реформированием системы международного коммерческого арбитража в Украине в качестве части судебной реформы в направлении создания имиджа Украины как дружественной арбитражу юрисдикции. Особенное внимание уделяется автором государственной поддержке международного коммерческого арбитража, а именно: уменьшению количества судебных инстанций, судебному содействию международному арбитражу, обеспечению иска, в том числе основаниям для принятия мер обеспечения иска и видам таких мер, уведомлению ответчика и встречному обеспечению, изменению и отмене мер обеспечения иска, возмещению вреда, причиненного обеспечением иска, и содействию суда в обеспечении доказательств, в том числе судебному сбору за подачу требования о принятии обеспечительных мер. В заключение автор выражает надежду на то, что при реформировании украинской системы международного арбитража будут учтены предложения Украинской арбитражной ассоциации. Минулого року в №37-38(431-432) від 18.11.2014 «Юридична газета» писала про пропозиції Української Арбітражної Асоціації щодо проекту судової реформи (про питання судового контролю стосовно міжнародного арбітражу).
Види заходів Проект передбачає можливість застосування будь-яких заходів забезпечення позову, які існують у цивільному процесі (ст. 152 ЦПК України), із додатковими виключеннями, які встановлені ГПК України щодо корпоративних спорів. Повідомлення відповідача Проект йде за загальними правилами ЦПК України у цьому питанні й передбачає розгляд відповідної заяви з повідомленням особи, проти якої вимагаються заходи забезпечення позову. Водночас, у разі обґрунтованої вимоги заявника, якщо існує термінова необхідність у вжитті таких заходів та/або якщо повідомлення особи, проти якої вимагається вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу, іншим чином позбавить заходи забезпечення їх мети, заява про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу може розглядатися без повідомлення особи, проти якої вимагається вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу. Зустрічне забезпечення За аналогією зі змінами до ГПК України, які розроблені в рамках судової реформи, Проект вводить поняття «зустрічне забезпечення» (застава, яка вноситься на депозитний рахунок суду або банківська гарантія), надання якого заявником є передумовою вжиття заходів забезпечення позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом, з урахуванням обставин справи, та має бути достатнім для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову. У будь-якому випадку, розмір зустрічного забезпечення не може перевищувати 20% від суми забезпечення, про яке просить заявник, а якщо така сума не вказана, – 20% від ціни позову в арбітражному провадженні. Інститут зустрічного забезпечення існує у багатьох юрисдикціях і, як правило, він працює наступним чином: якщо суд приймає рішення про вжиття заходів забезпечення позову, він обумовлює набрання ними чинності наданням заявником визначеного судом зустрічного забезпечення або ж, навпаки, винесене рішення автоматично втрачає чинність у разі ненадання зустрічного забезпечення. Однак, для українського процесуального законодавства, такі механізми з «відкладальною» чи «скасувальною» умовою є нетиповим. Тож для того, щоб забезпечити баланс інтересів обох сторін, у Проекті пропонується двохетапний механізм: спочатку ухвала про зустрічне забезпечення, а потім ухвала про забезпечення позову на підтримку міжнародного арбітражу. До того ж перша виноситься судом, тільки якщо він допускає вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу, іншими словами, заявник знає, що він отримає запитувані заходи, якщо виконає умови ухвали про зустрічне забезпечення. В ухвалі про зустрічне забезпечення суд одразу зазначає параметри майбутнього забезпечення позову: вид забезпечення позову та підстави його обрання, порядок виконання, вид і розмір зустрічного забезпечення, порядок та строки його надання. Особливістю цієї ухвали є те, що вона не підлягає примусовому виконанню та не підлягає оскарженню окремо від ухвали про вжиття заходів забезпечення на підтримку міжнародного комерційного арбітражу. Далі можливі два варіанти: заявник або надає, або не надає зустрічне забезпечення у встановлений судом строк. Проект передбачає, що повнота, своєчасність та належність надання зустрічного забезпечення має контролюватися судом. За результатами здійснення такого контролю суд без виклику сторін або виносить ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу (згідно з вже встановленими ним параметрами), або скасовує ухвалу про зустрічне забезпечення. Зміна або скасування забезпечувальних заходів Проект передбачає, що зміна або скасування заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного арбітражу здійснюються за загальними правилами ст. 154 ЦПК України з деякими особливостями, що враховують специфіку міжнародного арбітражу та спрямовані на запобігання зловживань з боку заявника після отримання ним заходів забезпечення позову (перш за все, затягування арбітражного провадження). Відшкодування збитків Проект передбачає, що особа, проти якої вжито заходи забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу, у разі їх скасування має право на відшкодування збитків, завданих вчиненням таких заходів, крім випадків, коли сторони уклали мирову угоду. Зазначене відшкодування здійснюється у судовому порядку – тим же судом, який прийняв рішення щодо вжиття заходів, насамперед, шляхом зустрічного забезпечення. Сприяння суду в отриманні доказів Проект встановлює процесуальний механізм для практичної реалізації положень ст. 27 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», які передбачають можливість звернення складу арбітражного суду або, за його дорученням, стороною арбітражного провадження до державного суду за сприянням в отриманні доказів, необхідних в арбітражному провадженні. У багатьох країнах світу, в тому числі Швейцарії та США, таке сприяння надається державним судом за процедурою виконання доручень іноземних судів, попри відсутність відповідних міжнародних конвенцій. Робоча група вирішила використати такий самий підхід. Тож Проект передбачає, що судове сприяння в отриманні доказів на підтримку міжнародного комерційного арбітражу здійснюється згідно з процедурою, передбаченою ст. 417 ЦПК України з певними особливостями, які враховують специфіку міжнародного арбітражу. Запит складу арбітражного суду оформлюється у вигляді постанови та має бути засвідчений постійно діючою арбітражною установою, що адмініструє відповідне арбітражне провадження (якщо це інституційний арбітраж), або компетентним органом, що здійснює функції сприяння стосовно цього арбітражного провадження (якщо це арбітраж ad hoc). Такий запит підлягає виконанню не пізніше, ніж у 30-денний строк з дня його отримання судом. Вказаний строк може бути продовжений судом, якщо це необхідно для вчинення запитуваних процесуальних дій. Судовий збір Враховуючи складність питань, пов’язаних з наданням судової підтримки міжнародному арбітражу, Проект передбачає досить високі ставки судового збору для цієї категорії справ: за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку міжнародного комерційного арбітражу – 40 розмірів мінімальної заробітної плати, а за запити про сприяння суду в отриманні доказів – 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Висновок Наразі Українська Арбітражна Асоціація веде роботу з об’єднання та узгодження двох Проектів у єдиний документ, який, сподіваємось, буде врахований під час анонсованого державними діячами реформування міжнародного арбітражу в Україні. Автор: Олена ПЕРЕПЕЛИНСЬКА, Українська Арбітражна Асоціація, МЮФ Integrites Источник: Юридична Газета. – 2015. – № 46. – С. 18 – 19.