Міжнародний арбітраж як ефективний спосіб вирішення спорів із іноземним елементом

30 Янв

В публикации рассматриваются вопросы, связанные с проблемами международного коммерческого арбитража в Украине. Автор отмечает также преимущества арбитражного процессе перед процессом в государственном суде.

Із кожним роком міжнародний арбітраж в Україні стає дедалі популярнішим спосо­бом вирішення спорів із іноземним елемен­том, і рік, що минає, не став винятком у цьо­му відношенні. Причиною цього й надалі залишається значна корумпованість укра­їнських судів, недовіра до них, особливо з боку іноземних інвесторів, недоліки укра­їнського процесуального законодавства, що надають учасникам спору численні мож­ливості для застосування процесуальних диверсій, спрямованих, зокрема, на затя­гування розгляду справи. При цьому важ­ливо згадати також і те, що спричиняють зростаючу популярність міжнародного ар­бітражу переваги арбітражного розгляду, серед яких можливість для сторін обрати арбітра, місце розгляду справи, застосовне право, можливість визнання арбітражних рішень у різних юрисдикціях, остаточність арбітражного рішення, гнучкість процесу, швидкість розгляду справи та інші.

Незважаючи на численні сподівання, ті проблеми арбітражного розгляду, які вже досить тривалий час обговорювалися як теоретиками, так і практиками арбітраж­ного процесу в Україні, у 2013 році виріше­ні так і не були. Отже, відкритими й надалі залишаються окремі питання арбітрабель-ності спорів, особливо корпоративних спо­рів, забезпечення позову під час розгляду справи в арбітражному суді, визнання та виконання арбітражних рішень на тери­торії України. Що стосується останнього, українські суди доволі часто неправильно застосовують міжнародне законодавство, як і помилково посилаються на положен­ня українського законодавства, незважа­ючи на існування міжнародних угод. Так, підстави для відмови у визнанні та вико­нанні арбітражного рішення передбачені у Цивільному процесуальному кодексі Укра­їни. При цьому відповідні положення Ко­дексу застосовуються тільки в тому випад­ку, якщо міжнародними договорами такі підстави не передбачені. Незважаючи на це, національні суди іноді відмовляються від застосування міжнародного законодав­ства і керуються саме Кодексом. Крім цьо­го, на практиці національні суди перекла­дають тягар доведення відсутності підстав для відмови у визнанні рішення арбітражу на стягувача, неправильно визначають пе­релік документів, які повинні долучатися до клопотання про визнання арбітражно­го рішення, теж порушуючи при цьому по­ложення міжнародних норм.

Проблеми із вжиттям забезпечувальних заходів на стадії розгляду справи в арбітражі, мабуть, найбільш значною мірою погіршу­ють привабливість міжнародного арбітражу в цілому, адже сучасні українські реалії до­бровільного невиконання арбітражних рі­шень та часта практика виведення активш боржників до винесення рішення у справі впливають і на відсоток виконуваності ар­бітражних рішень. У році, що минає, зміни, передбачені новою редакцією Типового за­кону ЮНСІТРАЛ від 2006 року, що врегу­льовують можливість визнання арбітраж­них рішень про забезпечення позову, так і не були імплементовані в національне зако­нодавство України, як і не було внесено не­обхідних змш до процесуального законодав­ства, що стосуються забезпечення позову.

Таким чином, вирішення саме вище­вказаних проблем зможе покращити при­вабливість України на міжнародній арені ж юрисдикції, дружньої до арбітражу. Водно­час, слід наголосити й на певних позитив­них тенденціях. Так, кількість рішень про відмову у визнанні арбітражного рішення зменіпуєтьсядцо насамперед забезпечуєть­ся глибшим розумінням українських судш специфіки розгляду відповідної категорії справ. Важливо також згадати й про про­ект закону щодо вжиття заходів забезпе­чення позову на підтримку міжнародного арбітражу, який був зареєстрований у Вер­ховній Раді лише нещодавно, у жовтні цього року. Зазначеним проектом передбачаєть­ся включення вирішення питань про вжит­тя заходів забезпечення позову на підтрим­ку міжнародного арбітражу до виключної компетенції загальних судів. Це питання може розглядатися національним судом одразу після початку розгляду справи в ар­бітражному суді, при цьому при розгляді питання національний суд зобов’язаний виходити з тих самих засад і міркувань, з яких би він виходив, якби відповідне питання під­лягало вирішенню у зв’язку із забезпеченням позову в цивільній справі. Зазначені змі­ни видаються слушними та узгоджуються з міжнародною практикою, проте чи буде прийнятий зазначений проект нашим за­конодавцем, нам доведеться дізнатися вже наступного року.

У 2013 році кількість арбітражних справ, якими займалася наша компанія, суттєво збільшилася. Знання тонкощів зазначеної категорії справ і широка практика дозволя­ють нам творчо підходити до кожної спра­ви і вживати правильних заходів навіть у найскладніших ситуаціях. Нашими клієн­тами виступали як українські, так і шоземні суб’єкти господарювання. У багатьох спра­вах ми виступали на боці відповідачів, на користь яких нам вдалося завершити роз­гляд справ відмовою в задоволенні позо­вних вимог або укладенням сторонами ми­рової угоди на умовах, вигідних для клієнта. Особливо актуальними для нас були спо­ри, пов’язані з нерухомістю. Ці справі щка-ві тим, що вони значною мірою потребують спеціальних знань і, відповідно, залучен­ня фахівців із різних сфер, не лише юрис­тів. Суттєву ншгу зайняли справи, які зна­ходилися на доарбітражній стадії розгляду справи. За такими справами клієнтів пере­дусім цікавили юридичні висновки щодо перспектив виріїїіення спору, а також під­готовка претензій та переговори з проти­лежною стороною спору. Як завжди, акту­альними залишалися справи про визнання рішень арбітражних судів.

На сьогодні в роботі нашої компанії зна­ходиться понад 10 арбітражних справ за різ­ними арбітражними регламентами, не вклю­чаючи справ про визнання та виконання арбітражних рішень. До кожної справи ми підходимо комплексно Й намагаємося на­самперед знайти шляхи вирішення спірної ситуації в мирному руслі, шукаючи при цьо­му спільну мову з нашими опонентами. На нашу думку, поганий мир завжди краще, ніж хороша війна.

Наступного року ми плануємо й надалі розвивати нашу арбітражну практику та вбачаємо перспективи її розвитку. Ми про­довжуватимемо будувати довгострокові та взаємовигідні партнерські відносини з на­шими клієнтами з метою ефективного та плідного співробітництва. Отже, якщо в на­шій державі не відбудеться суттєвих змін, кількість спорів не зменшуватиметься, а тен­денції збільшення кількості саме арбітраж­них справ лише триватимуть, що відповідає світовій практиці.

Автор: М. Мальський

Источник: Юридична Газета. — 2014. — № 51-52. — С. 35 — 36.