В статье освещаются основные тенденции правового регулирования рынка зерна и земли в Украине. Эта статья привлекает внимание анализом законопроектов, который очень интересен четкой структуризацией. Автор находит многочисленные недостатки в рассматриваемых новеллах и приходит к заключению, что государство должно пересмотреть свое отношение к регулирование аграрных отношений чтобы максимально содействовать рыночным тенденциям в аграрном секторе украинской экономики.
Аналізуючи український досвід та стиль державного регулювання ринку зерна, насамперед згадується несподіване введення мита на експорт зернових у липні минулого року. З 1 липня 2011 року, коли врожай досяг рекордних показників (фахівці оцінили зерновий експортний потенціал в 25 мільйонів тонн – подібного показника в незалежній Україні вдалося досягти лише одного разу – в 2008-2009 роках), держава ввела мито на експорт пшениці, ячменя та кукурудзи.
Введення мита на експорт призвело до вкрай негативних наслідків для ринку:
– стрімкого зниження експорту зернових в умовах рекордно високих показників врожаю (експорт у липні 2011 впав у 5 разів до рекордно низьких 300 000 тонн на місяць);
– зменшення доходів зерно-виробників і зернотрейдерів;
– падіння інвестиційної привабливості вітчизняних виробників зерна;
– нестачі бюджетних надходжень;
– погіршення зовнішньоторговельного балансу в результаті недостатнього припливу валюти в Україну (дефіцит зовнішньоторговельного балансу країни за перші 6 місяців зріс у 2,3 разу);
– втрати напрацьованих ринків збуту;
– погіршення інвестиційної привабливості України. Потенційні інвестори вкотре отримали підтвердження, що Україна – країна з непрогнозованими ризиками.
Цей простий приклад з недавнього минулого яскраво ілюструє підхід і методи держави до регулювання ринку зерна.
Щодо сучасного стану регулювання ринку зерна України та його основних тенденцій, наразі держава вдається до таких популярних механізмів, як квотування, обкладення експорту митами, інтервенцій, підтримки цін, заставних закупівель.
При цьому рекомендованими (тобто ринковими) методами є:
– хеджування (для захисту від цінових коливань) і використання деривативів. Варто зазначити, що розвиток товарних деривативів має величезне значення для України. Використання деривативів може позитивно вплинути на ціни і їх стабілізацію, дати можливість використовувати майбутній урожай як заставу і правильно визначити стратегію купівлі-продажу;
– державні програми, спрямовані на підвищення ефективності роботи сектору;
– та інші методи, що виключають адміністративний вплив, прозорі і зрозумілі для учасників ринку.
Якщо держава зацікавлена в успішному розвитку ринку зерна, вона повинна регулювати положення на зерновому ринку, але використовувати для цього лише ринкові методи. Необхідними є системні реформи в аграрному секторі, які дозволять збільшити ефективність с/г виробництва, створення прозорих правил для просування вітчизняної продукції на зарубіжні ринки, відмова від адміністративного втручання в процеси ціноутворення на с/г продукцію, використання антимонопольного законодавства для регулювання цін (саме антимонопольне законодавство призначено для того, щоб конкуренція була вільною, законодавча база України у цій сфері досить розвинена), відмова від обмежень експорту с/г продукції (цей метод, як показав попередній досвід, завдає збитків не тільки бізнесу, але й державі), вплив на попит на зерно повинен здійснюватися або стимулюванням внутрішнього споживання (різні держпрограми збільшення фуражного споживання зерна (на рівні розвитку тваринництва), або стимулюванням експорту зерна (як за державними програмами, так і приватними компаніями).
Щодо законодавчих змін чи ініціатив, на які можна очікувати від держави в наступному маркетинговому році, розглянемо наступні законопроекти.
По-перше, проаналізуємо актуальні питання земельної реформи. Земельна реформа триває в нашій країні вже 21 рік. Ще два роки, і України потрапить у Книгу рекордів Гіннеса як країна, яка довше за всіх у світі модернізувала ринок землі.
Доопрацьований законопроект про ринок земель був переданий до Верховної Ради наприкінці квітня. Передати передали, а приймати за ті пару місяців роботи, що залишилися, навряд чи будуть. Більшість експертів схиляються до думки, що прийняття цього закону і закінчення земельної реформи в 2012 році, ще до виборів у парламент, малоймовірне – з політичних причин. Коротко розглянемо той законопроект, який передано до парламенту після доопрацювання, і відзначимо його основні зміни:
- Максимальна площа земельних ділянок с/г призначення (ЗДСП) для ведення товарного с/г виробництва (ТСВ) у власності однієї особи не може перевищувати 100 га (крім випадків отримання їх у спадщину із зобов’язанням відчуження площі перевищення протягом року). Володіння пов’язаними особами та спільна власність не враховуються. Такої площі у власності однозначно мало для нормального ведення ТСВ з мінімальною рентабельністю і дотриманням сівозміни.
- Порівняно з попередньою редакцією законопроекту істотно ослаблені обмеження на оренду однією юридичною особою (ЮО) або фізичною особою (ФО) ЗДСП для ведення ТСВ. Тепер орендувати можна не більше 10% площі с/г угідь на території району (в середньому – 5,5 тис. га) і не більше 100 тис. га с/г угідь в Україну (з урахуванням відносин контролю). Найбільші складнощі у зв’язку з обмеженнями будуть у власників с/г переробних підприємств, орієнтованих на власну сировинну базу (цукрові, олійні та молокозаводи тощо). Певні незручності виникнуть також для агрохолдингів, які пройшли ІРО і мають в оренді земельний банк великих розмірів. При цьому слід зазначити, що в Україні всього 10 агрохолдингів мають земельний банк понад 100 тис. га орендованих земель і, на нашу думку, вони без складнощів обійдуть ці обмеження.
- Право оренди ЗДСП для ведення ТСВ понад 2100 га мають громадяни України, які або 5 років ведуть фермерське господарство (ФГ) чи особисте селянське господарство (ОСГ) для ведення ТСВ, або є молодими фахівцями із сільгоспос-вітою і планують створити ФГ або ОСГ, або мають у власності або оренді ЗДСП для ведення ТСВ (це нова підстава). Тобто новим гравцям доступ до оренди товарних площ ЗДСП закритий.
- Замість регресивної шкали мит (від 100 до 60%) на відчуження ЗДСП протягом перших 5 років після покупки введено єдине мито 100% від нормативної грошової оцінки (НГО), але термін його застосування скорочено до 3 років. Зміна виглядає розумно і спрощує процедуру контролю.
- Покупцями ЗДСП можуть бути: громадяни України, держава в особі відповідних органів виконавчої влади, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування та ДЗБ. Іноземці, апатриди та юридичні особи (включаючи ФГ) таких прав позбавлені, навіть коли йдеться про ЗДСП під господарськими будівлями і спорудами. Це найістотніший мінус законопроекту, який гальмує цивілізований розвитокукраїн-ського с/г виробництва. Навіть у Росії, чий досвід часто використовується в нашому законодавстві, іноземці та ЮО допущені до володіння ЗДСП.
- Декларація про джерела коштів покупця ЗТСВ більше не потрібна, однак громадяни України повинні подавати декларацію про відсутність іноземного громадянства ( + декларація про відсутність відносин контролю). У разі недо-стовірності декларації про відсутність іноземного громадянства договір про придбання земельної ділянки є нікчемним (недійсним з моменту укладення). Про боротьбу з корупцією, здається, вже забули.
- Іноземці, громадяни України – біпатриди, апатриди (особи без громадянства) і ЮО можуть отримувати ЗДСП тільки в спадщину, і зобов’язані провести їх відчуження протягом року з моменту отримання у власність. Обтяження таких земельних ділянок (оренда, застава, іпотека тощо) заборонено. Навіть у разі обтяження, воно припиняється добровільно або примусово (у порядку форс-мажору) за 2 місяці до закінчення річного строку.
- Збережено десятирічний мораторій на зміну цільового призначення ЗДСП, придбаних з державної і комунальної власності
- Стартова ціна ЗДСП державної та комунальної власності не може бути нижчою від НГО. Держава може набувати ЗДСП за ціною не нижчою від НГО. З огляду на те, що НГО зараз вища від ринкової вартості землі, це нелогічна, можливо навіть корупційна, норма, яка не відповідає інтересам держави. Стартова ціна продажу права оренди ЗДСП державної та комунальної власності не може бути нижчою від експертної грошової оцінки.
- Розстрочка платежу надається за умови оплати протягом 30 днів першого внеску не менше 25% суми договору (було 50%) з оплатою рівними частинами до 20 років. Право на розстрочку мають громадяни, які ведуть ФГ 5 років з часткою с/г виробництва за останній податковий рік не менше 75%, або ОСГ і купують ЗДСП для ведення ФГ або ТСВ. Таке ж право отримали і власники багаторічних насаджень на орендованих ними ЗДСП державної та комунальної власності. Нововедення виглядає логічним.
- Нова редакція не передбачає існування державного оператора з незрозумілими повноваженнями. Оборот земель с/г призначення будуть монітори Держземагентство та Мінагрополітики. Це плюс нової редакції і перемога супротивників зайвої зарегульова-ності ринку землі та створення на ньому монопольних структур з невизначеними повноваженнями.
- Державний земельний банк (ДЗБ) більше не має виняткового права бути заставоутримувачем ЗДСП для ведення ТСВ і ФГ. Він може кредитувати під іпотеку тільки с/г виробників зі 100% українським капіталом. Кредити будуть видаватися за обліковою ставкою НБУ + не більше 5% (було 3%). 100% статутного капіталу ДЗБ належить державі, він не підлягає приватизації та продажу в процедурі банкрутства. ДЗБ може розпоряджатися ЗДСП тільки шляхом їх продажу на аукціонах або передачі в оренду. Приклад ще однієї перемоги здорового глузду над спробою чиновників встановити державну монополію на іпотечне кредитування.
- При оберненні стягнення на ЗДСП в рахунок погашення заборгованості перед банківськими установами (крім ДЗБ) ЗДСП продаються тільки на земельних торгах у формі аукціону (раніше – відповідно до умов іпотечного договору). Для оподаткування ціна ЗУ дорівнює сумі непогашеної заборгованості + платежі банку на користь власника ЗУ.
- Перехід права власності ЗДСП не припиняє право користування. До нового власника переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди. Права орендарів ЗДСП у разі закінчення терміну оренди до збору врожаю захищені на максимальному рівні: орендодавець не має права перешкоджати дозріванню та збору врожаю, а в разі порушення – зобов’язаний компенсувати орендарю прямі збитки і упущену вигоду в п’ятикратному (!) Розмірі. Такі санкції виглядають невідповідними, неадекватними і відверто спрямованим на збереження диктату орендарів.
- Перехід права власності на ЗДСП з багаторічними наса¬дженнями * тільки після ком¬пенсації їх вартості власнику. Право власності на багато¬річні насадження зберігається тільки в разі переходу права власності на ЗДСП,
- Консолідація земельних ділянок можлива з ініціативи суб’єктів консолідації (влас¬ники, орендарі, заставодержа-телі, органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду¬вання), яким належить право власності на 90% масиву земель (раніше – 75%). Збільшення порога суттєво ускладнить можливість консолідації.
- Переважне право купівлі ЗДСП для ведення ТСВ залишалося иільки у співвласників відчужуваної ділянки. Держава, власники суміжних ділянок та орендарі втратили таке право. Договір купівлі-продажу з порушенням переважного права є нікчемним. Вилучення власників суміжних ділянко не буде сприяти процесу консолідації земель (особливо в поєднанні із завищеними порогом для ініціювання консолідації).
- Ведучими земельних аукціонів (ліцитаторами) тепер можуть бути не тільки ЮО, а й ФО. Виглядає розумно.
- Емфітевзис (праве користування чужою земель ною ділянкою для с/г потреб; виключено з обігу. Це регресивне тенденція обмеження можли eux цивілізованих форм корис тування землею.
- Уточнено визначена іноземних юридичних осіб спільних підприємств, знят невизначеність статусу 100% дочірніх підприємств іноземни ЮО. Визначено компетенції (КМУ), строки, перелік дою ментів і підстави для відмови погодженні продажу ЗУ не с/г призначення нерезидентам. Позитивний момент, оскільки зараз ця процедура незрозуміла, не врегульована і корупційна.
- Помітно розширено перлік будівель для використані в с/г діяльності, при будівництві яких не потрібне проведення аукціонів для отримай прав на землю., Хукціони тепер будуть не потрібні практич при будь-якому будівництві с\г інфраструктури.
- Операції з придбання ЗДСП для ведення ТСВ у власність без попереднього отримання дозволу АМКУ на концентрацію, якщо віе потрібний за законом, не будуть вважатися нікчемними. Це позитивна зміна, тому що можливість застосування цієї норми на тлі розмитих підстав для отримання дозволу на концентрацію тривожила багатьох фахівців.
- Передбачені зміни до Держбюджету на 2012 рік для забезпечення внесення до ста-тутного капіталу ДЗБ 120 млн грн. Ця сума виглядає смішно на тлі декларованої мети ДЗБ – пільгове кредитування с/г виробників і за відсутності альтернативних джерел залучення коштів.
Таблиця 1
Актуальні законодавчі ініціативи
| Номер і дата законопроекту | назва | суть |
| 9610 від 19.12.2011 | Проект Закону про аграрні розписки | Введення альтернативного механізму фінансування – за допомогою аграрних розписок, під заставу майбутнього врожаю |
| 10257 від 23.03.2012 | Проект Закону про розвиток кооперації в сільському господарстві Україні | Держпідтримка кооперації дрібних і середніх товаровиробників |
| 10273 від 27.03.2012 | Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (щодо деяких обмежень оренди земель с/г призначення | обмеження на площу ЗДСП, які знаходяться в оренді в однієї особи (з урахуванням відносин контролю) – до 10% площі с/г угідь на території одного району. Загальна площа оренди на всій території Україні – не більше 50 тис. га. |
| 10500 від 22.05.2012 | Проект Закону про внесення змін до статті 304 Податкового кодексу України (щодо розміру ставки фіксованого с/г податку) | Підвищення на 1% (до 1,15% від нормативної оцінки 1 га.). Ставки фіксованого податку для суб’єктів, що орендують більше 100 га. |
24. Завершення інвентаризації земель державної власності за межами населених пунктів перенесено ще на два роки (з 01.01.2013 р. до 01.01.2015 р.). Раніше декларована можливість формування статутного капіталу ДЗБ земельними ділянками державної власності відсувається ще далі в майбутнє.
З огляду на аналіз внесених до законопроекту змін, можна констатувати, що зроблені вони на користь великих вітчизняних орендарів земельних ділянок.
За відсутності права на покупку ЗДСП іноземними особами та ЮО взагалі, а також у поєднанні з обмеженнями на володіння земельними ділянками за суб’єктним складом і за площею, власникам ЗУ нікому продати свої ділянки за ринковою ціною.
Також розглянемо деякі важливі законопроекти, які в разі їх прийняття вплинуть на аграрний бізнес {див. Табл. 1).
Законопроект 9610 від 19.12.2011 – створює можливість для агрокомпаній використовувати у своїй діяльності аграрні розписки, які виступають у ролі товаророзпоряд-чих документів. По суті це розписки під заставу
майбутнього врожаю або сільськогосподарських тварин.Законопроект спрямований на підтримку прямих інвестицій безпосередньо у діяльність с/г товаровиробника. При цьому право видавати такі аграрні розписки мають виключно особи, які володіють ЗДСП на праві власності або на праві користування. Як передбачається, прийняття цього закону дозволить товаровиробникам залучати матеріально-технічні та фінансові ресурси під заставу майбутнього врожаю. Експерти очікують, що введення в обіг аграрних розписок дасть змогу поступово наблизитися до 45-50 млрд грн на рік, які можуть бути залучені аграрними підприємствами за допомогою цього механізму. Законопроект потребує внесення істотних змін до низки законів -щоб система аграрних розписок функціонувала ефективно. Зважаючи на це, мало часом. Вірогідно, депутати повернуться до цього питання після виборів і питання навряд чи вирішиться швидко. Шкода -адже грамотна система аграрних розписок могла б відкрити нові джерела фінансування для агробізнесу.
Законопроект 10257 від 23.03.2012 (поданий КПУ) – спрямований на державну підтримку кооперації дрібних і середніх виробників с/г продукції. Підтримка, у тому числі, передбачає безкоштовне і безконкурентне отримання земель у користування (землі під польовими дорогами, лісосмугами, водоймами можуть бути за спрощеними підставами включені до пайового фонду кооперативів), безкоштовну реєстрацію кооперативів, надання безповоротної фінансової допомоги, пільгового кредитування, переважного придбання продукції для потреб аграрного фонду тощо. У цілому, законопроект поки досить сирий, містить багато суперечливих положень і в запропонованій редакції прийнятий не буде (деякі його норми суперечать конституційним принципам), але слід очікувати більш активних кроків на цьому шляху.
Законопроект 10273 від 27.03.2012 – передбачає істотні обмеження на площу ЗДСП, які знаходяться в оренді в однієї особи (з урахуванням відносин контролю) – до 10% площі с/г угідь на території одного району. При цьому загальна площа оренди на всій території України не може перевищувати 50 тис га. Перехідні положення законопроекту передбачають припинення орендних відносин на зайві орендовані площі ще до 01.01.2013. При цьому в Україні на сьогодні понад 250 компаній обробляють більшу площу на території одного району, а сумарно в оренді у них знаходиться понад 3,5 га. землі. Гадаємо, що аграрному лобі доведеться докласти певних зусиль, щоб цей законопроект був відхилений парламентом.
Законопроект 10500 від 22.05.2012 – проект Закону про внесення змін до статті 304 Податкового кодексу України (щодо розміру ставки фіксованого с/г податку) – передбачає збільшення на 1% ставки фіксованого податку, але тільки для тих аграрних компаній, які орендують понад 100 га. З 2013 року при перевищенні цього порога ставка податку збільшиться до 1,15% від нормативної оцінки 1 га. На сьогодні виробники – платники фіксованого податку, які мають у власності або розпорядженні землі понад 100 га, використовують 25 млн га земель с/г призначення. При середній НГО 1 га ріллі в 24 тис. грн надходження до місцевих бюджетів у результаті підвищеної на 1% ставки фіксованого податку повинні збільшитися на 6 млрд грн на рік. Незалежно від успішності прийняття саме цього законопроекту, за нашою оцінкою і оцінкою інших експертів, збільшення податкового навантаження на великі аграрні компанії в будь-якому випадку слід очікувати з початку наступного календарного року.
Підбиваючи підсумок, наголошу на тому, що українська держава зобов’язана переглянути своє ставлення до аграрної галузі, регулювати її переважно ринковими методами, дати розминутися цій важливій для економіці та продовольчої безпеки країни та експортоорієнтованій галузі, максимально сприяти розвитку та ефективному функціонуванню аграрного бізнесу.
Автор: Євгенія НОВИЧКОВА
Источник: Юридична Газета. – 2012. – № 25. – С. 11 – 13.